http://riabokon.com/forum/topic/70 Председателя ВОО "Гражданское движение Олега Рябоконя" ru-RU Wed, 08 Feb 2012 09:12:11 +0000 http://bbpress.org/?v=1.0.2 q http://riabokon.com/forum/search.php http://riabokon.com/forum/topic/70/page/2#post-1275 Чт, 11 Aug 2011 08:44:38 +0000 Аноним 1275@http://riabokon.com/forum/ <p>&gt; «Никто точно не знает, откуда у человека взялся язык.», «русский язык в Украине победит как и прежде - это даже не вопрос.»</p> <p>Автор вышеприведенных перлов вместе со своими последователями-распространителями-копировщиками напомнил мне яркого персонажа из комедии почти столетней давности «Мина Мизайло» (М. Кулиш, 1928 г.) – тётю Мотю из Курска с её «Боже!… По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной.» (<a href="http://u-k-r.mylivepage.com/blog/1347/5271_Микола_Куліш..._Мина_Мазайло..._ІV_дія)" rel="nofollow">http://u-k-r.mylivepage.com/blog/1347/5271_Микола_Куліш..._Мина_Мазайло..._ІV_дія)</a>. Тот же уровень мещанства и украинофобии, уже не говоря об интеллекте и образованности, с соответствующими характерными признаками - от презрительно-высокомерного тона до демагогической аргументации («этого не може бути, потому шо этого не може буть нiкада»). Такой себе обрАзчик «синдрома тёти Моти». Не хворайте! </p> http://riabokon.com/forum/topic/70/page/2#post-1260 Вт, 05 Jul 2011 20:37:18 +0000 Аноним 1260@http://riabokon.com/forum/ <p>Скорочено кількість годин української мови в початковій школі.<br /> <a href="http://ukr-pravo.com.ua/index.php?option=com_content&amp;view=article&amp;id=4400:2011-07-05-11-37-29&amp;catid=5:news&amp;Itemid=5" rel="nofollow">http://ukr-pravo.com.ua/index.php?option=com_content&amp;view=article&amp;id=4400:2011-07-05-11-37-29&amp;catid=5:news&amp;Itemid=5</a> </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1235 Вт, 11 Jan 2011 14:22:09 +0000 Аноним 1235@http://riabokon.com/forum/ <p>Вся тема языка надумана и является орудием пророссийских сил. Только сам народ должен решать, каков его язык. С общечеловеческой же точки зрения каждый язык должен сохраняться всеми мерами, так как он несет в себе неоценимую информацию о его создателе. Здесь невозможно даже ставить вопрос о защите русскоговорящих. Никто их не притесняет. Да и знание другого языка только повышает конкуретность человека. Не говоря уже о том, что он получает прямой доступ к сокровищнице украинских текстов. Известно, что познание любого языка проще всего получить в стране его народа. Русского - в России, Французского - во Франции. Украинского - в Украине. Поэтому только благодарить надо за предоставленную возможность пожить а стране носителей языка да еще и подучить возможность бесплатно его освоить. </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1228 Вс, 19 Dec 2010 13:35:19 +0000 Аноним 1228@http://riabokon.com/forum/ <p>відпишіть яка причина потріскання язика у людини </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1204 Вт, 28 Sep 2010 15:52:18 +0000 Аноним 1204@http://riabokon.com/forum/ <p>Лише 25% громадян України лаються українською, тоді як російською «матерятся» 44%. Як не проголосити її другою державною?! <a href="http://www.dt.ua/1000/1550/70471/" rel="nofollow">http://www.dt.ua/1000/1550/70471/</a> </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1199 Чт, 23 Sep 2010 14:37:11 +0000 roman himer 1199@http://riabokon.com/forum/ <p>«Будуємо нову країну», починаючи з мов (та за пропагандистської підтримки проявів ксенофобії й нетолерантності в обговоренні так званого «українського націоналізму» антиукраїнськими, чи, краще сказати, постімперськими (псевдо)ідеологами на кшталт «schaste-narodu»)?!</p> <p>7 вересня ц.р. у ВРУ зареєстровано проект закону «ПРО МОВИ В УКРАЇНІ» (№1015-3), авторами якого є три депутати від коаліційної більшості - О.Єфремов (Партія регіонів), П.Симоненко (КПУ) та С.Гриневецький (блок Литвина).<br /> <a href="http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&amp;pf3511=38474" rel="nofollow">http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&amp;pf3511=38474</a></p> <p>Чи є мовне питання на сьогодні актуальним для українців? Відповідь однозначна – ні. Згідно з соціологічним дослідженням, що було проведене Фондом "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва та соціологічною службою Центру Разумкова в червні ц. р. лише близько 8 % українських громадян серед пріоритетних проблем, що підлягають негайному вирішенню нинішньою владою, вважають мовне питання. На першому місці як і раніше залишаються питання підвищення соціальних стандартів та боротьби з корупцією.<br /> Головна зачіпка для «захисту» російської мови (якою вправно маніпулюють!) є Європейська Хартія регіональних мов або меншинних мов (від 5.11.1992 р.). Але ж Хартія спрямована на захист не мов національних меншин, яких в Україні більше 100, а як випливає із самої Хартії – на захист культурного розмаїття Європи. А це можна досягти шляхом захисту рідкісних мов, які перебувають під загрозою зникнення. Такими унікальними мовами для України є, напр., кримськотатарська, караїмська, кримчатська, гагаузька мови, ідиш. То хіба в нашій країні є загроза зникнення російської мови?!<br /> <a href="http://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/4c9461e2f04b9/" rel="nofollow">http://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/4c9461e2f04b9/</a></p> <p>«Ми тєбя научім, будєш гаваріть па-рускі!» - зверталися до місцевого населення "таваріщі" в Чернівецькій тюрмі після приєднання Буковини до радянської України у 1940 році (із спогадів Дмитра Гнатюка).<br /> <a href="http://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/5848-dmitro-gnatyuk-moyu-cheremshinu-navit-yaponci-spivayut.html" rel="nofollow">http://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/5848-dmitro-gnatyuk-moyu-cheremshinu-navit-yaponci-spivayut.html</a></p> <p> Хартія хоч і належить до найвпливовіших регуляторних міжнародних актів у мовному питанні, але є досить недосконалою, оскільки, напр., «обмежує конституційні принципи неподільності Республіки, рівності перед законом і єдності французького народу». Як результат, не всі країни ратифікували його (Франція, Італія, Росія…) і навіть не підписали (Бельгія, Болгарія, Грузія, Естонія, Литва, Латвія, Ірландія, Туреччина…). Хартію ратифікували тільки 17 із 44 членів Ради Європи, в т.ч. і Україна!<br /> Якби ж нинішні провідні політичні діячі справді хотіли об’єднувати Україну, то вони могли б негайно розпочати формування єдиного інформаційного простору заходу і сходу (на сході є чимало міст, де в кіосках преси неможливо знайти київську газету, навіть російськомовну; де неможливо почути київське радіо, передусім канали Національної радіокомпанії України, не кажучи вже про львівську пресу), розпочати формування єдиного освітнього простору (щоб у школах Львова та Севастополя, Донецька та Луцька історію не викладали так, ніби ці міста належать до різних держав!).<br /> Якщо ж згадати історію, то в процесі широкомасштабної фальсифікації щодо взаєморозвитку української і російської етнічних націй (а значить і їхніх мов) створювалася ціла серія стратегічних міфів, зокрема про те, що:<br /> - існувала така собі Суздальська Русь (хоча про це ніхто до Катерини ІІ не знав);<br /> - Московія - це нібито Русь (а московити вже нібито не фіни і не татари, а слов’яни — так званий «русский народ»);<br /> - Москва нібито була заснована за участі київських князів (хоч і відомо, що заснували її волею ординського хана Мінгу-Гірея 1272 року);<br /> - було якесь «иго Орды» (хоч і відомо, що Московія протягом трьох століть була складовою частиною Орди та оплотом її боротьби з Руссю-Україною) тощо.<br /> <a href="http://www.dt.ua/3000/3300/70409/" rel="nofollow">http://www.dt.ua/3000/3300/70409/</a></p> <p>Оперативно-аналітичний відділ Національного інституту стратегічних досліджень, вивчивши тенденції громадської думки в 2005—2006 роках стосовно мовної політики в країні, дійшов висновків, що:<br /> — протягом 2005—2006 років спостерігалося прискорення процесу поляризації українського суспільства в питаннях мови і зменшення мовної толерантності;<br /> — виникає загроза протиставлення україномовних і російськомовних громадян, що зрештою може призвести до формування двох полярних, самодостатніх громадянських ідентичностей, локалізованих у різних регіонах держави;<br /> — потенційну соціально-політичну базу для політичних конфліктів навколо мовного питання створюють такі верстви суспільства як молодь та міські жителі зрілого віку.<br /> <a href="http://www.dt.ua/3000/3300/70397/" rel="nofollow">http://www.dt.ua/3000/3300/70397/</a></p> <p>За даними Центру Разумкова, абсолютна більшість (86%) російськомовних громадян сприймають Україну як свою Батьківщину, а переважна більшість (72%) — повністю або швидше є її патріотами. Тому російськомовне населення приймає вимогу володіти українською мовою як справедливу. Політики пишуть про проблеми мови: одні — про проблеми російської мови, інші — про проблеми української. Правильніше, звісно, вести мову не про проблеми мови (у мови проблем немає і бути не може!), а про проблеми тих, хто цією мовою користується і хто її використовує («має»!). В цілому можна сказати, що мовна проблема в Україні є дуже політизованою та ідеологізованою, тобто прив’язана до певної політичної ідеї. Політики протилежних напрямів, які мають нав’язливу ідею стурбовані мобілізацією електорату, формують і підтримують протистояння по осі «свій—чужий», при якому ставлення до російської мови набуває ролі маркера, зокрема, в плані регіонального розділення. Подібне політизування заважає пошукам цивілізованого та прийнятного для всіх компромісного розв’язання мовних проблем в Україні.<br /> <a href="http://www.dt.ua/3000/3300/70410/" rel="nofollow">http://www.dt.ua/3000/3300/70410/</a></p> <p>Актуалізація мовної проблеми сьогодні значною мірою відволікає увагу суспільства від серйозніших соціально-економічних проблем, які пов’язані з підвищенням цін, тарифів та інших негативних явищ, відчутних для кожного громадянина України. Більше того, те що саме зараз (в період виборчої компанії та інтенсифікації проросійського вектору розвитку країни!) розгортається баталія навколо мови як одного із чинників міжрегіональніх суперечностей (а до таких чинників також відносяться і проблеми «українського націоналізму», історії, віри тощо) не є випадковим збігом обставин, оскільки знову провокується розкол українського суспільства за регіональною ознакою (принцип «розділяй та володарюй»!). Тому такі ініціативи є негативними (а значить і загрозливими національній безпеці України!) з погляду формування загальної ідентичності української політичної нації і формування загальної громадянської самосвідомості.<br /> <a href="http://www.uceps.org/ukr/expert.php?news_id=2367" rel="nofollow">http://www.uceps.org/ukr/expert.php?news_id=2367</a></p> <p>Як результат маємо те, що «реформа» залишається тільки словом, хоч якою мовою його вимовляй.<br /> <a href="http://www.dt.ua/3000/3300/70428/" rel="nofollow">http://www.dt.ua/3000/3300/70428/</a></p> <p>Очевидною є спроба узаконити в країні аж ніяк не паритетну українсько-російську двомовність, як про це декларативно заявляють автори законопроекту, а російську одномовність.<br /> <a href="http://www.dt.ua/3000/3300/70419/" rel="nofollow">http://www.dt.ua/3000/3300/70419/</a></p> <p>ІДЕЯ «ДВОМОВНОСТІ» в Україні виступає як популістське гасло, а не як серйозна концепція, юридичне обґрунтована й регламентована, доповнена правилами та санкціями, правовими й інституційними механізмами її забезпечення. Ще жоден поборник цієї ідеї не виявив справді ліберального її розуміння, за якого (і тільки за якого!) ця концепція могла би бути в Україні прийнятною. Передусім, ще ніхто чітко не сказав, що офіційна двомовність у ліберальній країні означає право кожного громадянина вільно вибирати собі одну з двох мов для спілкування з владою чи вищим начальством, але вона не дає такого права ні начальству, ні владі. Навпаки, вона зобов'язує будь-яку посадову особу пристосовуватися до мови громадянина, тобто давати йому письмову чи усну відповідь тією з двох мов, якою громадянин звернувся. Чи готові тисячі українських чиновників - від секретарки й паспортистки до мера або міністра - дати відповідь чи інформацію не лише російською мовою, а й, у разі потреби, українською - ось питання, яке слід уже нині обговорити в Донецьку, Харкові, Києві, перш ніж провадити далі демагогічні розмови про «офіційну двомовність!<br /> Вимога «українізації» чи, скажімо, «суворішого дотримання державного статусу української мови» є лише загостреною реакцією на дальше тривання русифікації, яке є найкращим доказом того, що реальної рівноправності двох мов (не кажучи про якісь там міфічні переваги української!) в країні поки що не досягнуто. У той же час, триваюча соціальна й культурна марґіналізація україномовного населення є потенційним джерелом вельми гострих суспільних конфліктів.<br /> Становлення ГРОМАДЯНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ в Україні є справою надзвичайно складною, оскільки йому доводиться формуватися на основі не одного, а двох, послідовно антагоністичних, мовно-культурних націоналізмів, кожен із яких прагне коли не до знищення, то принаймні до марґіналізації конкурента. Синтез нового «консенсусного» (громадянського) націоналізму можливий лише за умови їх послідовної деміфологізації, відмови кожного з них від намагань домінувати, і визнання кожного з них лише тією мірою, якою вони обстоюють рівні права для своєї мовно-культурної групи в рамках загальногромадянських прав.<br /> І на завершення - цікавим є те, що більшість з вищенаведених міркувань з’явилися на світ ще 10 років тому (!) у нарисах Миколи Рябчука «Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення»:<br /> <a href="http://exlibris.org.ua/riabczuk/index.htm" rel="nofollow">http://exlibris.org.ua/riabczuk/index.htm</a></p> <p>Успіхів! </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1192 Чт, 16 Sep 2010 16:02:33 +0000 Аноним 1192@http://riabokon.com/forum/ <p>УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКА ДВОМОВНІСТЬ асиметрична, оскільки активне володіння обома мовами та двомовна практика властиві переважно етнічним українцям, тоді як абсолютна більшість етнічних росіян надає перевагу вживанню лише російської мови, хоча й заявляє про достатньо високий рівень володіння українською. На жаль, двомовність етнічних українців - перехідний етап від української до російської одномовності. Кількість двомовних громадян збільшується не за рахунок зменшення російськомовних, а через скорочення тих, хто практикує винятково українську.</p> <p>Для України є важливим досягнення компромісу між двома найбільшими мовними спільнотами. Україномовні повинні погодитися з широкою присутністю в Україні російської мови й усвідомити, що шляху до одномовної України немає. Російськомовні мають зрозуміти, що час безроздільного панування російської мови минув, що жити в Україні й бути вільним від української мови неможливо, а державна підтримка української мови та втручання держави в мовну сферу необхідні для того, щоб компенсувати негативні наслідки багатовікового упослідження української мови та урівняти її у фактичних правах з російською.<br /> Продовження – тут:<br /> <a href="http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/15/5384034/" rel="nofollow">http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/15/5384034/</a></p> <p>Навіть наведених у цій статті відомостей достатньо, щоб у черговий раз пересвідчитися у надуманості спроб українофобів на цій гілці (а також на «Украинская власть с привкусом смерти» та ін.) зв'язати сьогоднішню проблематику мови, націоналізму та влади в один клубок «зла», розмотування якого нібито і є ключем до одного із засувів на дверях з надписом «schaste-narodu». Виходить, що «Розділяй та володарюй (за мовою, етносом, релігією, ідеологією …) – і буде вам щастя!»? Насправді ж, це - всього лиш багатовіковий принцип, який носить все ж таки характер симулякрової розводки лохоторату, в тенета котрої інколи потрапляють і здавалось би недурні люди (напр., такі як д-р Комаровський - <a href="http://www.komarovskiy.net/blog/uk/efekt-magneziї-u-velikij-politici.html?cp=2" rel="nofollow">http://www.komarovskiy.net/blog/uk/efekt-magneziї-u-velikij-politici.html?cp=2</a> ).Чи не так, таваріщ snkiev?! Ну,а подальша політична, економічна, соціальна та й в цілому загальнодержавна картина буде змальовуватись в залежності від того, наскільки ми, громадяни цієї держави, будемо здатні втриматись у своїй єдності, що для нас буде найбільш цінним - життя по кутках і репання свого сала окремо, чи намагання мати спільний дім, і волю, і долю! </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1189 Вт, 14 Sep 2010 17:36:27 +0000 Аноним 1189@http://riabokon.com/forum/ <p>Полностью поддерживаю! </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1188 Пн, 13 Sep 2010 21:01:59 +0000 Аноним 1188@http://riabokon.com/forum/ <p>Вот свежая информация, которая будет интересна украинцам.</p> <p>В 1995 году Лукашенко установил два государственных языка – белорусский и русский. В Беларуси подвели итоги переписи населения 2009 года: 84 процента назвали себя белорусами, но лишь 53 процента считают белорусский язык своим родным, причем всего 23 процента разговаривают по-белорусски дома. А десятью годами ранее, во время переписи 1999 года, белорусский язык родным назвали почти 74 процента, а дома разговаривали на нем 37 процентов; при этом доля назвавшихся тогда белорусами составила всего 81 процент (<a href="http://www.svaboda.org/content/article/2152150.html)" rel="nofollow">http://www.svaboda.org/content/article/2152150.html)</a>.</p> <p>Вот и вся двуязычная арифметика, которую весьма скоро выучит и Украина, если и далее хохлы (т.е. весь народ страны!) будут соблюдать принцип «моя хата с краю – ничего не знаю».</p> <p>Кстати, то, что вышеупомянутый принцип соблюдают и украинские журналисты (в т.ч. и так называемые «ведущие»), видно по их «громким» речах в отношении «белорусского Гонгадзе». Напомню, что уже прошло 2 недели с момента печального события в Белоруси. 3 сентября на своей даче под Минском был найден повешенным Олег Бебенин (1974 г.р.), основатель и руководитель сайта charter97.org (самого посещаемого белорусского медиа-ресурса в интернете), основной член команды оппозиционного кандидата в Президенты Андрея Санникова (возглавляющего политическое движение «Европейская Беларусь»). Правоохранительные органы поспешили сообщить, что это самоубийство. Однако смерть Олега вызывает много вопросов. Судмедэксперты путаются даже в дате наступления смерти журналиста. Олег не оставил после себя никакой записки. Друзья и коллеги журналиста заявляют о наличии на его теле следов насилия. У Олега остались жена и двое детей. Детали – тут (<a href="http://www.charter97.org/ru/news/hottopic/32/)" rel="nofollow">http://www.charter97.org/ru/news/hottopic/32/)</a>.</p> <p>Как-то Анатолий Блызнюк (Донецкая ОГА) изрёк: «Народ у нас умнее, нежели те, кто хочет его повернуть с другой стороны». Дай-то нам Б-г мудрости и воли! </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1181 Пт, 10 Sep 2010 19:25:56 +0000 Аноним 1181@http://riabokon.com/forum/ <p>А при чем здесь связанность мыслей? Вообще-то те, кто не занимается политическими играми, думают больше о том, как им нормально жить в этой стране. А что касается языка, так они на каком языке разговаривали, на таком и дальше будут говорить и никто и ничего с этим поделать не сможет. </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1179 Пт, 10 Sep 2010 16:05:59 +0000 Аноним 1179@http://riabokon.com/forum/ <p>И то верно. Да и сама суть человека завист не столько от того, на каком языке он разговаривает, сколько от его гнилого или нет нутра. </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1178 Пт, 10 Sep 2010 16:02:10 +0000 Аноним 1178@http://riabokon.com/forum/ <p>"русский язык в Украине победит как и прежде - это даже не вопрос." - Вы то сами хоть поняли, что сказали? Специально для очумелых:</p> <p>"Одни из нас ратуют за украинизацию, другие требуют предоставить государственный статус великому и могучему, а тем временем растет число украинцев, не способных связно изложить свои мысли ни на одном языке."<br /> <a href="http://www.pravda.com.ua/articles/2010/09/10/5365109/" rel="nofollow">http://www.pravda.com.ua/articles/2010/09/10/5365109/</a> </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1176 Пт, 10 Sep 2010 15:48:19 +0000 snkiev 1176@http://riabokon.com/forum/ <p>русский язык в Украине победит как и прежде - это даже не вопрос. </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1175 Пт, 10 Sep 2010 15:42:29 +0000 Аноним 1175@http://riabokon.com/forum/ <p>"фактически двуязычность в Украине стабилизировалась, и изменить ситуацию в ближайшее время не удастся. Другой вопрос, насколько и в каких формах возможна в Украине двуязычность? Это уже тема очень серьезных политических договоренностей и анализа"</p> <p><a href="http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/21423.html" rel="nofollow">http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/21423.html</a> </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1137 Чт, 19 Aug 2010 12:29:12 +0000 Аноним 1137@http://riabokon.com/forum/ <p>Хіба ви гірші за Януковича?</p> <p><a href="http://www.pravda.com.ua/articles/2010/08/19/5313044/" rel="nofollow">http://www.pravda.com.ua/articles/2010/08/19/5313044/</a> </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1134 Чт, 05 Aug 2010 17:36:30 +0000 Аноним 1134@http://riabokon.com/forum/ <p>ЛИШЕ ФАКТИ:</p> <p>Сьогодні кожний третій фільм йде російською. Азаров вимагає негайно покінчити з україномовним дубляжем.<br /> ( <a href="http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4c2c267080e5c/" rel="nofollow">http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4c2c267080e5c/</a> )</p> <p>Перевага української в навчальному процесі не означає її домінування в освіті як публічній сфері – обговорюємо проект Мовного балансу.<br /> ( <a href="http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4c3220c9e4394/" rel="nofollow">http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4c3220c9e4394/</a> )</p> <p>На телебаченні – хиткий паритет. На радіо переважає російська. Обговорення проекту Мовного балансу.<br /> ( <a href="http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4c330533a0e14/" rel="nofollow">http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4c330533a0e14/</a> ).</p> <p>На газетному та журнальному ринках домінує російська, її частка в накладі журналів наближається до 100%.<br /> ( <a href="http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4c33877088b33/" rel="nofollow">http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4c33877088b33/</a> )</p> <p>Запропонований Мінкультом варіант вирішення проблеми кінопрокату майже витіснить з нього українську мову.<br /> ( <a href="http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4c359672873d7/" rel="nofollow">http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4c359672873d7/</a> )</p> <p>На дев'ять книжок російською мовою – лише одна українською.<br /> ( <a href="http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4c37664db7f79/" rel="nofollow">http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4c37664db7f79/</a> )</p> <p>Заява ректора Львівського національного університету імені Івана Франка проф. Вакарчука І.О. з приводу Постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010р. N642 "Про внесення змін до Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів".<br /> ( <a href="http://blogs.pravda.com.ua/authors/voznyak/4c5ac2fc98df7/" rel="nofollow">http://blogs.pravda.com.ua/authors/voznyak/4c5ac2fc98df7/</a> )</p> <p>Міносвіти вже не сприятиме освіті рідною мовою?<br /> ( <a href="http://www.civicua.org/news/view.html?q=1442779" rel="nofollow">http://www.civicua.org/news/view.html?q=1442779</a> ) </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1066 Сб, 22 May 2010 12:15:42 +0000 Аноним 1066@http://riabokon.com/forum/ <p>"Для начала надо" набраться соответствующий знаний, ознакомившись с исторической документальной информацией (в т.ч. и статистической), а не с писульками украинофобных изданий. И тогда, может быть, у Вас появится шанс "двигать головой" (по Булгакову), публикуя или проверенные факты, или новые продуктивные идеи. Удачи! </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1063 Сб, 22 May 2010 10:29:59 +0000 Аноним 1063@http://riabokon.com/forum/ <p>Для начала надо определиться с тем, что большая часть сегодняшней Украины ничего общего с Украиной не имеет. Большую часть земель к Украине присоединил Хрущев исходя из политических целей бывшего СССР. Поэтому по существу граждане Украины в большинстве своем русские и желание их разговаривать на русском вполне обоснованно. Отюда все они и голосуют во время выборов за того, кто поддерживает русский язык, в итоге тот и побеждает. Так было с Кучмой, так стало и с Януковичем. </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1046 Чт, 13 May 2010 17:09:09 +0000 Аноним 1046@http://riabokon.com/forum/ <p>"<br /> Так сталося, що в українському суспільстві етнонаціональна та мовна більшості не співпадають, і це залишається серйозною етнополітичною проблемою та джерелом можливого конфлікту на мовному грунті. Так, на сході України 59% громадян вважають себе етнічними українцями, проте лише 14% з них спілкуються українською мовою.</p> <p>До середини Х1Х століття, внаслідок колонізаторської політики царської Росії, на сході України була сформована строката етноструктура. Однак абсолютну більшість становили українські селяни – вони складали 75% (1858 рік). Інтенсивний етап освоєння краю розпочався після реформи 1861 року. Виробничо-економічні та соціальні фактори викликали величезні хвилі міграції робочої сили на Донбас. Чисельність населення в цей період тут зростала у п’ять разів швидше, ніж у інших регіонах імперії. Існував і політичний аспект проблеми залучення робочої сили з регіонів Росії – прагнення імперської влади розчинити „інородців” російським елементом, зросійщити їх і в такий спосіб закріпити за собою національні окраїни. Така політика призвела до того, що міста ставали російськомовними, а село, як і раніше, говорило українською мовою. Така мовна географія, посилювана політикою русифікації як у дореволюційний, так і в пострадянський час, проглядає і сьогодні, підкреслюючи своєрідність регіону (3).</p> <p>Отже, на прикладі східного регіону можна реально оцінити ті декструктивні механізми, що застосовувалися спочатку Російською імперією, а пізніше Радянським Союзом, спрямовані на знищення української національної ідентичності і, як її складову, - української мови. Приблизно таким самим шляхом відбувалася насильницька асиміляція на південній та центральній України та в Криму."</p> <p>Див.: Сергій Сахацький "Українська мова і проблеми етнічної самоідентифікації"<br /> (<a href="http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/5/436.html" rel="nofollow">http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/5/436.html</a>) </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1022 Чт, 06 May 2010 18:34:57 +0000 Аноним 1022@http://riabokon.com/forum/ <p>Із відповіді В.А.Ющенка на запитання користувачів білоруської служби радіо "Свобода". Кому краще читати російською – за лінком є оригінальний білоруський текст з гуглоперекладачем (<a href="http://www.svaboda.org/content/article/2028438.html)" rel="nofollow">http://www.svaboda.org/content/article/2028438.html)</a>:</p> <p>"Як можна аб'яднаць краіну, ну, напрыклад, у тэме моўнага пытаньня? А яно актуальнае для Ўкраіны. Калі нехта ўзьнімае тэму так званай рэгіянальнай мовы – якая рэгіянальная мова ва ўмовах Украіны? Украінская. Гэта наша родная мова. І на ўсходзе Ўкраіны – якая рэгіянальная мова? Мова ідэнтычнасьці. Так у кантэксьце Эўрапейскай моўнай хартыі вызначаецца гэты тэрмін. Крымскататарская мова відавочна аўтэнтычная мова, якая патрабуе абароны ў рамках хартыі. Але, выбачайце, расейская мова... </p> <p>Я так адчуваю, што прэзыдэнт разважае так: калі ў Данбасе за апошнія 50 гадоў прывыклі гаварыць па-расейску, дык рэгіянальная мова ў Данбасе – расейская. Гэта няслушная інтэрпрэтацыя самой хартыі.</p> <p>Паглядзіце, калі ласка, на досьвед Крыму... Я ўсё гэта гавару ў кантэксьце дэмакратычных прынцыпаў. Канстытуцыя Крыму абвяшчае тры дзяржаўныя мовы: украінскую, расейскую і крымскататарскую. Давайце запытаемся ў сябе, калі мы апошні раз чыталі рашэньні ўраду або пастановы Вярхоўнай рады Крыму на ўкраінскай мове? Або на крымскататарскай...</p> <p>Відавочна, тут сюжэт такі, каб застацца з адной мовай, прычым не нацыянальнай. Гэта – палітыка калянізацыі. Гэта тое, што ня ўпісваецца ў дэмакратычныя прынцыпы, і таму такі курс ня знойдзе разуменьня." </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1004 Пн, 19 Apr 2010 18:55:49 +0000 Аноним 1004@http://riabokon.com/forum/ <p>Перше місце за сукупними річними накладами в Україні утримують російськомовні газети та журнали: наклад газет майже у 2,5 разу більший, а журналів – у 8,5 разу більший за україномовний. Третє місце за рівнем річного накладу посідають англомовні газети та журнали.</p> <p>Такою є статистика за 2009 та перший квартал 2010 року, озвучена Книжковою палатою імені Івана Федорова, повідомляє Державний комітет телебачення та радіомовлення.</p> <p>Водночас за кількістю найменувань перше місце посідають україномовні видання, друге – російськомовні, третє – англомовні. Інформація – з "Телекритики".</p> <p>Приблизно такі ж дані за 2008 рік, які я зібрав для Мовного балансу-2. На російськомовні видання приходиться 66,8% річного накладу газет та 83% сукупного тиражу журналів за рік. На україномовні – відповідно 28,8 та 13,5%.</p> <p>На книжковому ринку співвідношення російськомовної та україномовної продукції становить 87:13 на користь російської мови.</p> <p>Про мовну ситуацію на телебаченні я писав тут, а про ситуацію в кінопрокаті – там і ось де.</p> <p><a href="http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4bcc6e42d6ef3/" rel="nofollow">http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4bcc6e42d6ef3/</a> </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-1001 Ср, 14 Apr 2010 19:51:30 +0000 dmytro_kl 1001@http://riabokon.com/forum/ <p>Пане Горький, у вас же є якийсь папірець про в.о. То навіщо ви таку безграмотну мазанину сюди тиснете? Мало вам форумів про всякі дивовижі, чудеса та потойбіччЯ?! Там вам давно вже прогули ставлять. </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-993 Пт, 09 Apr 2010 18:18:55 +0000 Аноним 993@http://riabokon.com/forum/ <p>Дякую, шановний Романе! Надзвичайно приємно читати мудре - поінформоване та виважене. Усім - гарних вихідних! ШАНУЙМОСЯ! </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-992 Пт, 09 Apr 2010 17:02:17 +0000 roman himer 992@http://riabokon.com/forum/ <p>&gt;snkiev</p> <p>1.«Вам не хватает либо логики, либо Вы крайне невнимательно читаете и вникаете в суть вопроса. Речь … велась вообще об национализме… Национализм - это зло, не зависимо от того, какой он украинский, российский или еще какой-либо. Он противоречит принципам демократии и свободе личности, проповедую тоталитаризм и угнетение человека, вот и все.»</p> <p>Ви самі собі перечите.</p> <p>По-перше, створена та названа ж Вами тема на даній гілці форуму стосується МОВИ та її призначення як загальнолюдської цінності. А вже в процесі викладення матеріалу (спочатку Горьким, а потім і Вами) була спроба обґрунтувати та обмежити суспільну актуальність мови виключно націоналістичними забаганками («Тему языка … используют в своих целях ТОЛЬКО националисты…»).</p> <p>По-друге, націоналізм - це не зло, а всього лиш реакція етносу на деструктивні впливи зовнішнього оточення (економічні, соціальні і політичні процеси, іноетнічні впливи). Прикладів націоналізму – маса: позитивний варіант - самооборона слов'ян від монголо-татарської навали; негативний - фетишизація етнічного початку (до речі, Гітлера було обрано демократичним шляхом за існуючими тоді правовими механізмами). В ідеологічному сенсі націоналізм є ідейним інструментом, який апріорі не може бути добрим чи злим – результат залежить від того, хто, як, коли, в яких межах та для чого буде використовувати його. В кінці кінців, головною в націоналізмі є ідея державності та незалежності, самостійності. Але держава – не самоціль, а форма й засіб організації повноцінного життя народу. Народ, у свою чергу, - це не тільки корінний етнос, а й усі етнічні меншини. І дійсний (а не змішаний із шовінізмом, з його намаганнями довести виключність та зверхність «своєї» зростаючої етнонації) націоналізм обстоює право на, державність усіх (як корінних, так і некорінних) етнічних угруповань народу. Коли мета перетворення певного народу на державну націю вже досягнута, націоналізм тим самим остаточно виконує свою історично-конструктивну роль і від нього має залишитися лише патріотизм. А тепер порівняйте свою вищенаведену інтерпретацію «націоналізму» із відомим твердженням Івана Франка («Поза межами можливого», 1900) «Все, що йде поза рамами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації.» і тоді, можливо, у Вас з’явиться бажання поглибити свої знання з цього питання.</p> <p>2. «запреты … касательно украинской мовы … искажены. Петр I боролся на самом деле не с украинским языком, а с искаженным русским, т.к. на тот момент вообще не было такого понятия как украинский язык, был старославянский язык. Украинский - это было наречие старославянского языка и доказательством этого служит тот факт, что на тот момент не было даже грамматики украинского языка при том, что грамматика старославянского русского языка существоала уже достаточно давно.»</p> <p>Ось тут в самий раз Ваше «Все, что Вы написали - это назывется, смешались в одну кучу кони, люди и т.д.». Попробували б Ви ТАКЕ доводити на форумах, які відвідують фахові історики та мовознавці! Ось лиш деякі із загальновідомих фактів:</p> <p>- Слов'янська прамова виділилась із iндоєвропейської прамови, а точніше з її пiвнiчно-схiдної дiалектної групи (до якої входили також дiалекти майбутнiх балтiйських, германських, iндiйських та iранських мов). Вона проiснувала понад 2,5 тисячi років, почала розпадатись десь близько ІІІ ст. н.е. і цей процес завершився в основному в VІ ст. Бiльшiсть гiпотез щодо прабатькiвщини слов'ян локалiзує її цiлком або частково на територiї сучасної України, а за географiчнi орiєнтири переважно беруться Днiпро, Днiстер i Карпати. За вiдомостями, зафiксованими в пам'ятках писемностi, iсторiя схiдних слов'ян «почалась у VI столітті…, на пiвнiчно-схiдних схилах i передгiр'ях Карпат» (В.Ключевський), де утворився вiйськовий союз слов'ян, очолюваний дулiбським князем. На думку ж М.Грушевського: «За поріг історичних часів для українського народу можна прийняти IV ст. н.е., коли ми маємо вже відомості, котрі можна прикласти спеціально до нього. До цього часу ми можемо говорити про нього, як про частину слов'янської групи племен...». Зрозуміло, що ПОЧАТОК ФОРМУВАННЯ МОВИ ЗБІГАЄТЬСЯ З ПОЧАТКОМ ФОРМУВАННЯ НАРОДУ. Унаслідок мiграцiйної взаємодiї людностi дулiбського та iнших племiнних об'єднань, а можливо, за певної участi й неслов'янських племен, сформувався етнос, котрий на початку IX ст. створив державу, вiдому пiд назвою Київська Русь.</p> <p>- Упродовж вiкiв мова, яку нинi називають українською, мала назви з коренем «рус-»: руська, русинська, малоруська, а «Русь» – це самоназва корiнного народу середньовiчної Київської держави (а також назва самої цiєї держави). Князь Юрiй Долгорукий, намагаючись оволодiти київським престолом, вирушив iз Ростово-Суздальської землi «в Русь». Архиєпископ Нифонт теж iшов з Новгорода в «Русь». Коротко кажучи, «лiтописцi нiде не вiдобразили назву «Русь» стосовно пiвнiчно-схiдного (тобто нинiшнього росiйського) населення» («Українська народнiсть: нариси соцiально-економiчної i етнополiтичної iсторiї», К., 1990, с. 62). Те ж i в художнiх творах: «О Руская земле, уже за шеломянем єси», – читаємо в «Словi о полку Ігоревiм».</p> <p>- У писемних пам'ятках вiд 1187 р. стосовно наддніпрянської частини Русі і від 1189 р. стосовно Галичини з'являється слово «Україна». Протягом столiть слова Русь i Україна вживалась як синонiми. Так, i Хмельницький, i письменники його епохи використовували паралельно слова Україна-Русь-Росiя; український-руський-росiйський. Галичина масово перейшла на термiни з коренем «україн-» у кiнцi XIX – на початку XX ст. (робилось це свiдомо – задля єдностi українського народу, штучно розчленованого мiж двома iмперiями: Росiйською та Австро-Угорською).</p> <p>- В «Граматицi доброглаголивого еллинословенскаго язика» (її традицiйцно називають «Адельфотес»), видрукованiй у Львовi в 1591 р., навiть на титульному листi написано: «Ко наказанiю многоименитому Россiйскому роду». Вислови «россiйскiй род», «росскiй род» неодноразово вживаються i в текстi «Граматики». Проте йдеться тут не про «росiйський рiд» у сучасному значеннi, а про рiд український (свiдченням чого можуть слугувати хоча б приклади слiв iз «Граматики»: дiвчинка, кошичок, хлоп'ятко, хлоп'яточко).</p> <p>- Слово «Росiя» – це слово «Русь» у середньогрецькому (вiзантiйському) мовному оформленнi. Кожен народ пристосовує чужi назви до своєї мови (поляки кажуть «Польска», а ми – «Польща»). У XVII столiттi слово «Росiя» припало до вподоби дякам (чиновникам) царя Олексiя Михайловича, а тодi вже всiй державно-церковнiй верствi на чолi з самодержцем. Проте ця назва загальноприйнятою i офiцiйною стала не зразу. Ще у 1713 р. посол Московiї в Копенгагенi отримав розпорядження: «У всiх курантах (газетах) друкують державу нашу Московською, а цього ради звольте застерегти, щоб друкували Росiйською, про що й iншим по всiх дворах писано». Бо й справді ніхто в Європі не плутав Русь (Україну) з Московією. Так, 28 листопада 1649 року амбасадор Франції у Польщі Арпажон писав своєму урядові: «Весь руський народ, що простягається до Литви і Вісли, піднявся проти корони».</p> <p>- САМЕ ЦАР ПЕТРО I ЗАБОРОНИВ НАЗИВАТИ УКРАЇНУ РУССЮ. Теорію єдності Русі-Росії розробили у XVIII столітті німці, зокрема Ф. Міллер. Катерина II загрозила всім не згідним із цією теорією тюрмою. А першим почав доводити, що Москва – спадкоємниця Києва, ще в сімдесятих роках XVII століття ректор Київської колегії і архімандрит Києво-Печерського монастиря І. Гізель. Він теж був з походження німець, і є підстави вважати, що свою концепцію обґрунтував не безкоштовно. Поєднання у словi «русский» значень слiв «руський» i «росiйський» давало i дає багатьом «заєдинщикам» робити висновки подiбно до Солженiцина: «Это все – придуманная невдавне фальшь, что чуть не с IX века существовал особый украинский народ с особым не-русским языком». Справдi, нi народ, нi його мова тодi не називались українськими. Але це зовсiм не означає, що вони були росiйськими, як не були росiянами члени створеної у Львовi в 1848 р. «Головної Руської Ради», на що натякає Солженiцин.</p> <p>- Чимало авторитетних учених (Ф.Мiклошич, А.Шляйхер, О.Бодянський, П.Житецький, О.Потебня та iн.) вважали, що українська мова бере свiй початок зi спiльнослов'янської мови. Академік А.Кримський писав, що українська мова уже в XI столітті існувала «як цілком рельєфна, певно означена, яскраво-індивідуальна одиниця». Твердження про праруську мову – непотрiбна i шкiдлива гіпотеза, котра тiльки заплутує iсторiю української мови, – говорив Є.Тимченко. «Три схiднослов'янськi мови: українська, бiлоруська й росiйська – зростали незалежно одна вiд одної, як мови самостiйнi, i т. зв. «праруської» спiльної мови нiколи не було» (І.Огiєнко). Подiбно висловлюються й сучаснi видатнi ученi. В «iсторичнiй науцi не iснує достатнiх доказiв iснування єдиної руської народностi», – пише iсторик-полiглот О.Прiцак. Звертає на себе увагу те, що ніхто не говорить ні про спільнозахіднослов'янську, ні про спільнопівденнослов'янську народності і мови. Чому ж так настирливо говорять про спільносхіднослов'янську народність і мову? Чи не для того, аби за допомогою псевдоісторичних маніпуляцій довести, що українці – «молодший брат»? На питання: «Як говорили в Київськiй Русi?» академiк В.Ключевський вiдповiдав: «Так, як говорять малороси». За М.Максимовичем, говiр руських князiв тотожний говоровi сучасного малоруського селянина Київщини. «У Києвi XII–XIV столiть говорили по-малоруськи, але з вiдомими вiдмiнностями вiд малоруського нарiччя Волинi i Галичини; ця вiдмiннiсть нарiччя збереглась i до нашого часу», – писав В.Ягич. «Українці були реальністю ще за Київської Русі, інша річ, що вони ще не називалися українцями (як і стародавні англійці – англійцями, індійці – індійцями, німці – німцями),»– цілком слушно пише П.Кононенко. </p> <p>- Мовна ситуацiя в Київськiй Русi, як i у всiй тогочаснiй Європi, характеризувалася роздвоєнiстю. Освiченi верстви населення користувались лiтературною мовою давньоболгарського походження, а решта членiв суспiльства – рiдною руською мовою, точнiше її територiальними дiалектами. Рiзниця мiж Руссю i Захiдною Європою полягала в тому, що давньоболгарська i руська мови були близькоспорiдненими: «Словенськъ языкъ и руськыи единъ есть» (лiтописець Нестор). Це сприяло поширенню освiти, масштаби якої були на Русi бiльшими, нiж у латиномовнiй Захiднiй Європi, i проникненню до книжної мови слiв та iнших елементiв розмовної мови, тобто «українiзацiї старослов'янщини». «Українiзована старослов'янщина» – давньоруська писемна мова поширювалась по всiй територiї Київської держави. «А те, що в усiх монастирях колишньої Росiї писали цiєю староукраїнською мовою, то в цьому немає нiчого дивного, бо вся грамота у володiннi Рюриковичiв у середньовiчнi часи йшла з київських монастирiв. Це ж бо була мова тогочасних культурних людей, як у 19 столiттi росiйськi дворяни вживали французьку мову замiсть рiдної...» (Е.Ільїна). Ця старослов'янська мова лягла в основу росiйської лiтературної мови, що було аргументовано доведено найвидатнiшими дослiдниками росiйської мови та її iсторiї. «Батьківщина нашої великоруської літературної мови – Болгарія. Але утворилась вона у Києві, де відчувала вперше благотворний уплив народного середовища. Остаточно розвилась вона у Москві» (А. Шахматов). Природно, що «українiзована старослов'янщина» на росiйському грунтi пiддавалась упливовi дiлового, розмовного та дiалектного мовлення, тобто русифiкувалась. Українську вимову церковних текстів у Росії зберегли лише старообрядці-безпопівці (Б.Успенський). Подiбно розвивалась книжна мова i на Русi-Українi, де «старослов'янщина» зазнавала подальшої українiзацiї. Це тривало аж до XVIII столiття, в кiнцi якого на народно-розмовнiй основi почала формуватись нова українська лiтературна мова. (На захiдноукраїнських землях стара книжна мова затрималась довше, подекуди навiть до XX столiття). Основи сучасної загальнонародної української лiтературної мови остаточно було закладено в творчостi Т. Шевченка. А «сучасна росiйська лiтературна мова продовжує нiколи не переривану традицiю лiтературної мови Київської, удiльної i Московської Русi, тобто мови церковнослов'янської» (Б.Унбегаун). Ось чому мова творiв давньоруської писемностi здається бiльше подiбною до росiйської, нiж до української: їх зближують старослов'янськi (давньоболгарськi) елементи. Вiдчуття «близькостi» посилюється й через те, що давньоруськi тексти здебiльшого читають, озвучуючи букви по-росiйському, тобто так, як у сучаснiй росiйськiй мовi, хоча iснує бiльше пiдстав озвучувати їх по-українському.</p> <p>- Дещо спрощуючи проблематику, можна констатувати, що сучасна лiтературна мова українцiв генетично пов'язана з розмовною (живою, народною) мовою Київської Русi, а лiтературна мова росiян – з писемною мовою Київської Русi, тобто перенесеною з Болгарiї i «давньорусифiкованою» (українiзованою) в Києвi церковнослов'янською мовою. «За пiдрахунками академiкiв А.А.Шахматова i Л.В.Щерби, близько половини елементiв сучасної росiйської лiтературної мови – за походженням книжнослов'янськi, генетично пов'язанi з пiвденнослов'янською давньоболгарською мовою. Елементи схiднослов'янськi складають її другу половину. Важко сказати, чого бiльше в цiй схiднослов'янськiй половинi сучасної росiйської лiтературної мови – українсько-бiлоруського чи власне росiйського, в усякому випадку дуже багато спiльного схiднослов'янського» (В.Журавльов). Як бачимо, росiйська лiтературна мова дає бiльше пiдстав уважати її за «гiбридну», «штучну», однак такими епiтетами чомусь (зpештою, вiдомо чому) надiляється українська мова. Коли б відомий російський шовініст В. Шульгін був краще поінформований у цих питаннях, то саме російську, а не українську мову він назвав би «окрошкой с ботвиньйой». А взагалi, називати мови «гiбридними», «неприродними», «головними», «другосортними» i т.п. можуть хiба що вченi, «котрi примiшують до науки полiтику i котрi в храмi науки є не жерцями, а торжниками, що продаж i купiвлю творять» (А.Кримський).</p> <p>І на завершення зазначу, що тут краще перебiльшення чи навiть помилка, нiж українофобський штамп типу «не було, нема i бути не може». Тим бiльше, що, як казав один славний фiлософ, є речi, в якi неможливо повiрити, але нема речей, яких не могло б бути.</p> <p>Гарних Вам вихідних! </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-991 Пт, 09 Apr 2010 12:02:38 +0000 Аноним 991@http://riabokon.com/forum/ <p>„В 1923 г. XII съезд РКП(б) объявил официальным курсом партии в национальном вопросе „коренизацию».... В УССР, по мнению союзного руководства, коренизация протекала вяло, и Каганович должен был её ускорить. За дело Лазарь Моисеевич взялся решительно. К 1 января 1926 г. должны были быть украинизированы все госстоуктуры и предприятия республики. Под угрозой увольнения все рабочие и служащие обязаны были выучить украинский. В приказном порядке украинизировалась пресса, издательская деятельность, радио, кино, театры и концертные организации. Ударными темпами переводилась на украинский язык система образования. Право на пользование русским языком (и то ограниченно) Каганович предлагал оставить только за проживающими в УССР выходцами из Великороссии...»<br /> «Кстати, Украинское государство основал, по большому счёту, именно Ленин. Без тогдашней Украинской ССР не было бы сегодняшней Украины. Заметим также, что не кто иной, как Ильич выступил инициатором украинизации (хотя активизировалась она уже после его смерти). В 1921 г. в условиях послевоенной разрухи и голода советское правительство выделило 500 тыс.рублей золотом на печатание украиноязычных учебников. Затем на эти же цели по личной инициативе Ленина добавили ещё 250 тыс...”<br /> (Газета „2000”, №14 (505); 9-15 апреля 2010; „Аспекты. Апрель юбилейный”) </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-990 Пт, 09 Apr 2010 10:48:36 +0000 snkiev 990@http://riabokon.com/forum/ <p>Все, что Вы написали - это назывется, смешались в одну кучу кони, люди и т.д.</p> <p>Вам не хватает либо логики, либо Вы крайне невнимательно читаете и вникаете в суть вопроса.</p> <p>Речь не велась об украинском национализме, а велась вообще об национализме. И если Вы читали внимательно, то было написано, что Табачник по своей сути российский националист.</p> <p>С другой стороны, те запреты, о которых Вы писали касательно украинской мовы они искажены. Петр I боролся на самом деле не с украинским языком, а с искаженным русским, т.к. на тот момент вообще не было такого понятия как украинский язык, был старославянский язык. Украинский - это было наречие старославянского языка и доказательством этого служит тот факт, что на тот момент не было даже грамматики украинского языка при том, что грамматика старославянского русского языка существоала уже достаточно давно.</p> <p>Но суть вопроса даже не в этом. Сегодня есть этот язык и пусть себе будет, но зачем им спикулировать, особенно на тех территориях, которые являются исконно русскими или татарскими землями. Если эти земли в свое время, опять же в политических целях, присоединил к Украине Хрущев - это совсем не значит, что на этих землях начали жить украинцы и теперь не украинцы должны становиться украинцами. </p> <p>В данном случае это уже имперские замашки украинских националистов, которые в свое время рьяно возмущались российским имперским запашкам и насильной русификации украинского населения. Народу не нужно ничего, что делается насильно - это просто напросто противоречит принципам демократии, которые есть в той же Европе, на которую мы пытаемся равняться, где каждый человек разговаривает на том языке, на котором хочет и его не заставляют насильно учить какой-либо язык.</p> <p>Национализм - это зло, не зависимо от того, какой он украинский, российский или еще какой-либо. Он противоречит принципам демократии и свободе личности, проповедую тоталитаризм и угнетение человека, вот и все. </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-987 Чт, 08 Apr 2010 21:24:33 +0000 roman himer 987@http://riabokon.com/forum/ <p>&gt;snkiev</p> <p>«Тему языка … используют в своих целях ТОЛЬКО националисты…»</p> <p>Вищенаведене – це або недолугий висновок через спрощений підхід до предмету дискусії або підігрівання твердженням українофобів на зразок В.Горького (не суть важливо – чи за власними переконаннями, чи за чужі гроші). Все таки, розуміння передбачає наявність знань, а для цього вже не достатньо однієї містики та служіння «світлим силам». Спробуйте задуматись над такими питаннями:</p> <p>– Чому немає жодної релігії, жодної ідеології, творці яких не ставили б на одне з чільних місць проблему мови? І чому сказав апостол: «Коли я молюся чужою мовою, то уста мої моляться, а серце спить»?</p> <p>У пантеонах багатьох релігій знаходимо обожнення мови. Так, у давньоіндійському пантеоні була богиня Вач, тобто богиня Мова. Усякi порушення правильностi мови вважалися образою для богині, гріхом. Якщо не обожнення, то пієтет до рідної мови знаходимо в усіх народів на різних стадіях їх розвитку. У карибів дотримання святості слова зайшло так далеко, що по-карибському можуть говорити тільки чоловіки, жінки мають користуватись іншою мовою – аравакською.</p> <p>З давніх давен, особливо з виникненням етнічної диференціації та суспільного розшарування, мова була знаряддям i об'єктом ідеологічної боротьби. Мовний фактор використовується панівними верствами багатьох народів для того, щоб поставити себе над простолюдом, «вiдрiзнитися вiд бестiй», як говорили німецькі дворяни два століття тому. Для досягнення цієї мети часто застосовується чужа мова, як свого часу в Юдеї грецька, в Японії китайська, в Чехії німецька, в Нiмеччинi та в Росії французька. Зрозуміло, що подібні явища завжди знаходили ідеологічне обґрунтування: «прогресивність», «культурність», «науковість», «міжнародність» чужої мови, трактування її як необхідного консолідуючого фактора, засобу прогресу, прилучення до високорозвиненої культури тощо. «Аргумент сильнішого – завжди кращий» (Лафонтен). Відомо, що, наприклад, під час Великої французької революції з її гаслами «Свобода, рівність, братерство!» усі мови (крім французької, ясна річ) були оголошені контрреволюційними і як такі заборонені в освітній і громадській діяльності.</p> <p>– Чому найвидатнiшi політики різних епох знаходили час на мовні проблеми (фараон Псамметiх, Гай Юлій Цезар, Карл Великий, Йосиф Сталін ...)?<br /> – Чому епоха Європейського Відродження почалася з «Божественної комедії» Данте Алiг'єрi (першого твору, написаного уже не інтернаціональною офіційною латиною, а живою народною мовою італійців)?<br /> – Чому перші європейські академії виникли саме для унормування та ушляхетнення національних мов, що ставали основою нової, національної культури?<br /> – Чому людина, що розмовляє російською мовою,– росіянин, людина, що розмовляє польською, – поляк, а людина, що розмовляє українською, – «націоналіст»?<br /> – Чи справді багатомовність світу є гальмом на шляху прогресу людства, а рідна мова – перешкодою в розвитку особистості й нації? І чому так не вважають французи, німці, японці та інші народи?<br /> – Чи дійсно нема іншого способу підняти престиж своєї мови, як принижувати, витісняти, а то й просто забороняти інші мови?<br /> – Чому втрата мови веде до зникнення етносу?</p> <p>Таких «чому?» можна було б поставити ще не один десяток. Однак достатньо й наведених, щоб збагнути, наскільки важливими є мовні питання для буття нації i для життєдіяльності людини, наскільки глибоко проникають вони у сфери позамовні – у політику, економіку, культуру... В тому числі, в націоналістичну, нацистську чи імперську ідеологію (вже не кажучи про «втаємничену» ідеологію В.Горького та його компаньйонів, про що - нижче).<br /> ………<br /> «Даже во времена Тараса Шевченко на территории Украины НЕ ПРИДАВАЛОСЬ столь важного значения украинскому языку по сравнению с сегодняшним днем … люди … СВОБОДНО общались на том языке, какой был их душе ближе, роднее и дороже.»</p> <p>Ще й як «придавалось» - і за життя Шевченка (1814-1861), і до і після нього. Ось лиш деякі приклади українського лінгвоциду (мововбивстсва):<br /> – 1720 р. Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросiї будь-якi книги, крiм церковних, якi необхiдно «для повного узгодження з великоросiйськими, з такими ж церковними книгами справляти..., щоби нiякої рiзницi i окремого нарiччя в них не було».<br /> – 1753 р. Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянськiй академiї.<br /> – 1769 р. Заборона Синоду Росiйської православної Церкви на друкування та використання українського «Букваря».<br /> – 1784 р. Переведення викладання у Києво-Могилянській академії на російську мову.<br /> – 1786 р. Київський митрополит С. Миславський наказав, аби в усіх церквах дяки та священики читали молитви і правили службу Божу «голосомъ, свойственнымъ россійскому наречію». Те ж саме було заведено і в школах України.<br /> – 1789 р. Розпорядження Едукацiйної комiсiї Польського сейму про закриття руських (українських) церковних шкiл та усунення з усiх iнших шкiл руської мови.<br /> – 1808 р. Закриття Руського інституту Львівського університету, на двох факультетах якого (філософському і богословському) низка предметів викладалася українською мовою.<br /> – 1817 р. Постанова про викладання в школах Захiдної України лише польскою мовою.<br /> – 1862 р. Закриття українських недiльних шкiл – безоплатних, для навчання дорослих.<br /> – 1863 р. Циркуляр мiнiстра внутрiшнiх справ П. Валуєва про заборону видавати пiдручники, лiтературу для народного читання та книжки релiгiйного змiсту українською мовою, якої «не было, нет и быть не может».<br /> – 1864 р. Статут про початкову школу: навчання має провадитись лише росiйською мовою.<br /> – 1876 р. Указ Олександра II (Емський указ) про заборону ввозу до iмперiї будь-яких книжок i брошур «малоросiйським нарiччям», заборону друкування оригiнальних творiв i перекладiв, крiм iсторичних документiв та творiв художньої лiтератури, в яких «не допускати жодних вiдхилень вiд загальновизнаного росiйського правопису». Заборонялись також сценiчнi вистави й читання та друкування текстiв до нот українською мовою.<br /> – 1881 р. Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповiдей українською мовою.<br /> – 1884 р. Заборона українських театральних вистав у всiх губернiях Малоросiї.<br /> – 1892 р. Заборона перекладати твори з російської мови на українську.<br /> –1895 р. Головне управлiння у справах друку заборонило видавати українською мовою книжки для дитячого читання<br /> – 1908 р. Указом Сенату Росiйської iмперiї українськомовна культура i освiтня дiяльнiсть оголошена шкiдливою, бо «може викликати наслiдки, що загрожують спокоєвi i безпецi».<br /> – 1914 р. Заборона в окупованiй росiйською армiєю Галичинi й на Буковинi друкування книг, газет i журналiв українською мовою, розгром товариства «Просвiта», гонiння на Українську Церкву. </p> <p>Із листа Т.Шевченка до М.Шевченка (15.11.1839): «Микито, рiдний брате!.. будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу... Нехай же я хоч через папiр почую рiдне слово... Ще раз прошу, напиши менi письмо, по-своєму, будь ласкав,–а не по-московському».</p> <p>Перехiд на мову домiнуючого народу завжди є «сигналом» про лояльнiсть до спiвпрацi на користь цього народу. Так створювалися цілі імперії і навіть цивілізації. Давньоіндійська цивілізація пов'язується із санскритом, західноєвропейська – з латиною, середньовічна цивілізація Сходу – з арабською, цивілізація «реального соціалізму» – з російською. Ідея «один пастир – одне стадо», що пронизує бiльшiсть релiгiй та iдеологiй, цiлком природно, мусить мати i мовне втiлення. Звiдси догми або навiть «вчення» про месiанськi функцiї окремих мов у свiтi, що непогано прикривають цiлком земнi намiри та iнтереси iдеологiв i тих, кому вони служать. Так, iмперському мисленню Сталiна, очевидно, цiлком вiдповiдала «iдея росiйськомовного месiанiзму» (В. Григор'єв). Ця «месiанська» iдея виражалася по-рiзному. Найчастiше – у твердженнi про неповноцiннiсть та iсторичну приреченiсть «другосортних» мов. У XX столiттi вона набула вигляду теорiї «злиття мов». Що ж, «Мета не обов'язково має бути людоїдською. Людоїдство здiйснюється на шляху до мети» (Г.Померанц).<br /> ……….<br /> «Вновь образованное государство на древней славянской земле стало вдруг государством УКРАИНСКОЙ НАЦИИ, А НЕ СЛАВЯН, и это послужило прямым поводом для того, чтобы осуществлять ГОНЕНИЕ НА РУССКИЙ ЯЗИК…»</p> <p>В Україні вже втретє протягом останніх 100 років йде мова про українiзацiю. З цим поняттям пов'язано чимало рiзних спекуляцій та фальшивих тлумачень. Українiзацiя – це процес вiдродження української мови, вiдвоювання належних їй прав i сфер вживання. У широкому розумiннi українiзацiя являє собою фактично дерусифiкацiю (деполонiзацiю, дерумунiзацiю тощо) життя на теренах проживання українцiв. Очевидно, що не лише через низьких фаховий рівень свого провадження українiзацiя викликала несамовиту лють i злобу україножерiв усiх категорiй: вiд бiлоемiгрантiв до «керiвникiв партiї i уряду», вiд «Иванов, не помнящих родства» до «видатних письменників», від засекречених «ідеологів» до невизнаних «мовознавців». Намагання українофобів минулого виявилися марними. Такими ж безплідними будуть старання і їхніх нинішніх послідовників.</p> <p>Будьте здорові! </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-984 Чт, 08 Apr 2010 10:16:16 +0000 snkiev 984@http://riabokon.com/forum/ <p>Тему языка не используют все кому не лень - это неправда. Ее используют в своих целях только националисты, которым язык нужен для защиты своей власти в своем удельном княжестве. Это касается не только Украины, а и России в том числе и др. подобных стран, чей уровень развития еще достаточно низкий.</p> <p>По этому поводу можно привести простой пример. В США коренной народ - это индейцы. Племен индейских было много и у каждого племени был свой язык. Надо ли теперь, сегодня, раздробить США и сделать из одного государства множество государств, в которых родным языком будет язык племени Сиу или Деловаров, или еще какой-нибудь. Я думаю, что американцев вряд ли устраивает такая перспектива, хотя с позиции националистов - это было бы правильно.</p> <p>Что касается Табачника, то Табачник по своей сути тоже националист, только не украинский, а российский, отсюда все его проблемы. </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-981 Чт, 08 Apr 2010 08:16:48 +0000 roman himer 981@http://riabokon.com/forum/ <p>Тема мови на стільки ж цікава, на скільки і складна. А тому її використовують у своїх цілях всі, кому не лінь – а частіше за всіх ті, хто не є фахівцями у даній сфері знань (і вищенаведена стаття лише підтверджує це).</p> <p>Хто насправді серйозно цікавиться темою мови, то рекомендував би знайомитись із більш професійними роботами. Наприклад, із книгою Василя Іванишина та Ярослава Радевича-Винницького «Мова і нація», виданої аж 5 разів за останні 20 років (<a href="http://banderivets.org.ua/?page=pages/zmist9/knijky/Mova_i_nacia)" rel="nofollow">http://banderivets.org.ua/?page=pages/zmist9/knijky/Mova_i_nacia)</a>. Ось лише стислий зміст охопленої авторами проблематики: Лінгвоцид, Що таке мова, Науки про мову, Функції мови, Взаємодія мов, Престиж мови, Українська мова серед інших мов світу, Перспективи розвитку мов, Мова і етнос, Рідна мова, Двомовність, Мова в суспільстві, Мова і територіальні діалекти, Мова і культура, Мова та ідеологія, Мова і політика, Мова і держава, Мова та історія, Назва нашої мови, Походження нашої мови, Українізація, Мова і школа, Культура мовлення, Мовні обов'язки громадян. Можна було б навести ще з кілька десятків відповідного рівня робіт як українських, так і закордонних – та «хто шукає, той знаходить».</p> <p>Звичайно, що значно простіше займатися видумуванням думок амебам, Адамові, Єві, Тарасові Шевченку («Поховали та й забули, Тарасове Слово...» Гнат Голка) – і, як проміжний результат гуманітарного «прогресу» України, маємо Дмитра Табачника в якості Міністра освіти і науки. Але, переконаний, все буде добре, і буде «Кесарю кесареве...», бо «ще не вечір»…</p> <p>Успіхів! </p> http://riabokon.com/forum/topic/70#post-980 Ср, 07 Apr 2010 15:12:01 +0000 snkiev 980@http://riabokon.com/forum/ <p>Хотелось бы думать, что человек в новом тысячелетии научиться больше думать головой и будет меньше болтать языком с целью обмана людей. Язык должен служить для развития человека, а не для его деградации. </p>