Забув підлисатися: Дмитро Клець, українець без меншовартості, засновник наукового суспільствознавства.
Идеология
(79 сообщений) (9 голосов)-
Отправлено 1 год назад #
-
>Vladimir
Дякую за критику, Володимире, та з почином тут. Запропонований рівень різкості вважаю в межах норми як для дискусії. Тепер по суті Ваших зауважень у відповідних пунктах.
1. Згоден. Не раз підкреслював, що мій рівень знань предмету «ідеологія» є дилетантським, а отже мої оцінки не можуть не бути надто суб’єктивними. Спонукало започаткувати тут цю тему сам факт її відсутності. І було б корисними для справи як критика, так і пропозиції з боку інших учасників, із своєю точкою зору та відповідним (а в ідеалі – фаховим) рівнем знань. Принагідно зазначу, що я не є ні учасником, ні платним чи штатним радником «Громадянського руху Олега Рябоконя», але схвально ставлюся до його особистих досягнень, дій і планів у рамках становлення громадянського суспільства.
2. Частково згоден. Уява чи розуміння «суті виробничих відносин» стосується, на мою думку, лише високоосвічених громадян (так званої еліти суспільства), які завжди були і є в меншості. Більша ж частина суспільства здатна лише оцінити наслідки впливу на їх особисте життя реалізації тих самих виробничих відносин (не обов’язково усвідомлюючи їх суть!). Успішна масова або секторальна ідеологія (напр., громадянської організації) має бути зрозумілою для всього загалу, а тому і доцільно базувати її не лише на інтересах еліти (бо тоді ідеологія і буде надуманою та перетвориться на утопію). У той же час визнаю, що методологічно треба підсилити створювану ідеологію аргументами, які б ґрунтувалися на розумінні не лише (і не стільки) політичних, але й виробничих, споживчих та владно-управлінських відносин, порядок у яких в Україні ще досить далекий від рівня «елементарний». Щодо способу наведення порядку у згаданих відносинах – це велика і окрема тема, яка варта того аби була створена окрема гілка на форумі, де б, до речі, і можна б було більш детально розглянути досягнення та придатність для впровадження в Україні моделей різноманітних економічних шкіл (і в першу чергу «фрайбурзької», яку саме і навів за приклад в одному із своїх постів через велику, як на мою думку, потенційну користь напрацювань Л.Ерхарда, В.Ойкена та ін. для нашої сьогоднішньої країни).
3. Частково згоден. Під час економічної кризи (в країні, регіоні,сім’ї) – економія (в т.ч. за рахунок меншого споживання) є важливим (якщо не основним) фактором. Інша справа – пріоритети у видатках на розвиток та споживання (у чому я повністю згоден з Вами, напр. щодо соціальних норм) у державному бюджеті України на цей рік не збалансовано (дуже м’яко кажучи!): на ~15% зросли видатки на уряд, Президента, парламент, на інвестиційні проекти – всього 3% від усіх видатків, і т.д. і т.п.
4. Згоден. Звичайно, що таке є чистої води популізмом. Прошу нагадати першоджерело (де, коли і хто це заявив).
І на завершення даного посту, буду радий Вашим зауваженням та пропозиціям. І негативним, і позитивним - не я, а час їх оцінить. До речі, яке Ваше бачення проблематики у вище розміщених на цій гілці повідомленнях Олега Рябоконя. Бажаю успіхів та гарних вихідних!
Отправлено 1 год назад # -
>roman himer
1. В чому ви бачите досягнення Олега Рябоконя? Взагалі, якщо оцінювати по досягненням, то іменного руху заслуговують лише марксісти. А надання руху свойого імені, ще невидоме загалу, рішення помилкове. До того ж слід зауважити, що всі помилки відтепер рахуються за ім'ям, а класічні назви акумулюють досягнення.
2. Категорічно не згоден. Виробничі відносини дуже добре розуміються звичайними громадянами. Коли ви хитрістю намагєтесь відібрати в них ліс, річку, берег моря, то готуйтесь до розправи. Саме так громадяни розуміють вашу відповідальність. Чи розуміють це вісокоосвідчені.
4.Oleg Riabokon, http://riabokon.com/forum/topic/26Отправлено 1 год назад # -
10.05.2010
>Vladimir
Дякую, Володимире, за оперативну відповідь.
Щодо пояснення рішень, дій та висловів Олега Рябоконя (назва ГО своїм іменем, пріоритетність українській продукції тощо), то вважаю за доцільне отримати тут його особисту відповідь.
1. Як на мене, то головним досягненням пана Олега на сьогодні (яке матиме важливе значення для становлення громадянського суспільства (ГС) в Україні) є створення ГО з відповідними програмою, проектами та планами реальних заходів. Реальність останніх базується на (1) його успішній історії як фахівця права (у приватному та державному секторах) і (2) фактах підтвердження своїх намірів, слів та розуміння суті ГС своїми ж діями у напрямку ГС (за власні кошти: вихід із бізнесу, реклама ГС під час президентської кампанії та розпочаті проекти). А час покаже правильність/помилковість прийнятих ним рішень.
2. Щодо виробничих відносин і прав громадян мати у своїй власності, користуватись та розпоряджатись національними багатствами. Повністю згоден із Вами в тому, що згадані права цинічно порушуються в Україні, а нац. багатства стали менш доступними «звичайним громадянам». Але думаю, якби останні «добре розумілися на суті виробничих відносин» як таких, то вони б не допустили такого розвитку подій. Запитайте простого смертного, що він знає про відносини власності, що вони визначають та їх системоутворювальну функцію в структурі економічних відносин, і Ви, ймовірно, взнаєте про себе багато чого нового від них. Вважаю, що є більш дієвий шлях подолання цього ганебного явища, ніж «розправа», а саме - формування ГС. Звичайно, це – складніше та довше, але і наслідки будуть більш системними, комплексними, стабільними (сталими, стійкими) та тривалими, у порівнянні з екстремальними суспільними вибухами (революція, фашистський режим тощо). Ну, а сьогодні громадяни при бажанні можуть і повинні скористатися всіма демократичними механізмами впливати відповідними чином на «нашу політичну еліту» з метою проведення відповідних реформ (судової, у першу чергу). До відома: ще австрійський економіст Карл Менгер більше 100 років тому зробив висновок, що за умов, коли буде досягнута рівновага між потребою і доступною кількістю благ, власність на них взагалі втратить свою економічну значущість - вона зникне, а залишиться лише її юридична складова.
3. Теж вважаю, що загальний заклик типу «купуй українське» в устах будь-якого громадського чи політичного діяча має ознаки популізму і, навіть, непрофесіоналізму. Особисто я не надавав цьому вислову Олега Рябоконя великого значення у своїх постах, оскільки (1) дана гілка посвячена ідеології ГО та (2) у мене нема підстав вважати його (як і себе!) фахівцем із макроекономіки. Але, раз Ви, Володимире, підняли це питання, постараюся стисло окреслити своє бачення. Пріоритетність української продукції – це і факт (загалом), і категоричний імператив (а не забаганка). Очевидно, що для будь-якої поважаючої себе держави розвиток власного національного ринку є одним із найважливіший напрямків забезпечення нац. безпеки країни. І Україна не повинна бути у цьому виключенням. Інша справа – факт охлократії в нас та маса постраждалих від діяльності так званих олігархів (і Ваш приклад лиш підтверджує це). Трохи цифр, дані Держкомстатистики, Зведені нац. рахунки - Рахунок товарів і послуг, 2008 р. (млрд.грн.):
- проміжне споживання: 1248;
- кінцеві споживчі витрати: 759;
- імпорт товарів і послуг: 521.
Таким чином, частка імпорту у структурі споживання на внутрішньому ринку України складала у 2008 році близько 26% і має негативну тенденцію до зростання. Зрозуміло, що це – «середня температура у палаті», і у різних секторах економіки – різна імпортозалежність (напр., рівень енергетичної безпеки є близьким до загрозливого). Не буду на гілці «Ідеологія» продовжувати деталізацію економічної проблематики. Кому цікаво, надаю кілька посилань стосовно внутрішнього ринку України:
http://www.ucci.org.ua/synopsis/dv/2010/dv1003081.ua.html
http://www.niurr.gov.ua/ukr/econom/krugly_stil'99/shestopalov.htm
http://www.niurr.gov.ua/ukr/publishing/panorama1~2_2000/12_kz.htm
http://ovu.com.ua/articles/2167-pro-zatverdzhennya-derzhavnoyi-tsilovoyi-ekonomich
http://www.gdo.kiev.ua/files/db.php?st=2430&god=2008
http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=78200&cat_id=78198А на завершення даного посту, все ж таки, було б цікавим почути Ваші думки стосовно ідеології ГО. Успіхів!
Отправлено 1 год назад # -
"...українське суспільство стане на шлях демократії лише тоді, коли громадяни будуть озброєні ідеологією, придатною для демократії (демократичною ідеологією)."
Див.: Олександр Костенко "Конституція і ідеологія: що головніше? Роздуми з приводу ювілею" (http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2006/06/27/4401407/).
Отправлено 1 год назад # -
"Сучасна глобальна науково-технологічна, інформаційна, кібернетична та екологічна революція потребує відповідних змін у моделях економічного розвитку. Природно, що вони не можуть функціонувати на засадах авторитаризму, етатизму чи монополізму. Україна повинна враховувати ці процеси, визначаючи економічну модель свого розвитку. Виходячи із новітніх світових викликів і можливостей, щоб стати конкурентною державою у центрі Європи, Україна має вибудувати демократичну модель розвитку суспільства, якій повною мірою відповідає економічна модель народного капіталізму.
В Україні нині відбуваються протилежні, з точки зору національних економічних інтересів, домінантні процеси: з одного боку, потужно розвивається державно-монополістичний клановий капіталізм, з другого – потугами дрібних і середніх приватних власників стихійно формуються фрагменти моделі народного капіталізму, що потребує відповідної системи влади, яка б захищала інтереси її представників і діяла за іншими законами.
Модель державно-монополістичного капіталізму об'єктивно вступає в антагоністичну суперечність із моделлю народного капіталізму. Доки перша буде панівною, доти остання знаходитиметься в опозиції й між ними точитиметься боротьба. Цивілізовані взаємовигідні відносини між носіями різних економічних моделей розвитку і відповідними їх представниками у владних органах практично неможливі, бо йдеться про перерозподіл власності та прибутків на користь певних економічних суб’єктів чи груп.
Модель народного капіталізму має чимало прихильників серед представників державної влади, громадських організацій та політичних партій України. ІДЕОЛОГО-ПОЛІТИЧНИМ ПІДҐРУНТЯМ моделі є національно-патріотичний консерватизм та частково національний лібералізм. Утім, формування цієї сили штучно гальмується пануючими клановими фінансово-корпоративними групами, а також зовнішніми космополітичними утвореннями."
Див.: Олег Соскін "Визначення національної економічної моделі України: порівняльний аналіз можливих альтернатив" (http://soskin.info/news/2897.html).
Отправлено 1 год назад # -
Сьогодні в Україні – День пам’яті жертв політичних репресій. Як відомо базовим принципом ідеологій національно-визвольних рухів був «патріотизм дії». А тому згадав одного свого знайомого Саворенка Олексія Івановича (Дніпропетровськ, http://www.magnat.su/?savrenk), з яким познайомився у мережі Інтернет у дискусіях на ідеологічні та економічні теми. Мене приємно вразило, що людина, яка народилася та прожила у Росії більше 40 років (половина з яких - на Колимі), продовжує, будучи вже пенсіонером, займати в житті активну громадську (і не лише) позицію, розробивши ще рік тому основні положення своєї власної версії ідеології з назвою «Патріотизм дії» (опубліковано 22 березня ц.р. під назвою «Маніфест» тут http://savrenk.livejournal.com/). Користуючись нагодою, з радістю знайомлю всіх зацікавлених із повним текстом згаданої роботи (основні положення якої, переконаний, можуть і мають бути використані у діяльності будь-якої як громадської, так і політичної організації на шляху розбудови громадянського суспільства):
«Патриотизм является одной из главных нравственных норм, на которой держится и единство страны, и самоидентификация народа. Объективно патриотизм является мощным противовесом региональным экономическим устремлениям и, опирающимся на них, настроениям узкого местничества. Он же – патриотизм, является и определенным компенсатором в противопоставлении интересов различных народов и этнических групп, населяющих страну.
На этапе бурного экономического роста, смены социально-экономических и культурных доминант патриотизм выступает, как «прививка» обществу от индивидуалистских и потребительских идеологий.
Но, как всякая нравственная категория, патриотизм является особо тонкой сферой, где за оттенками и акцентами может скрываться или национализм, или патриотизм не идеи, а патриотизм формы.
Нет смысла подробно разбирать национализм. С тех пор, как в сознание людей его адепты стали внедрять убеждение в том, что одна нация лучше другой, или имеет, по какой-то причине, больше прав, чем иные, с тех пор национализм стал, по определению классика «последним прибежищем негодяев».
Глобализация всех сфер человеческой жизни дала толчок для развития идеологий, где нет места уникальной культуре каждого из народов, уникальной бытовой традиции – всего того, что вызывает интерес у людей друг к другу. Идеи глобализации страны и народы не объединяют, они их просто структурируют на принципах полезности для будущего человеческой цивилизации. В этой системе важны не страны и их население, а заполненные «ячейки» структурной сетки глобализированного общества. А самое главное заключено в том, что у страны не будет возможности покинуть свою «ячейку» НИКОГДА!
Патриотизм – единственное, что способно противостоять процессам унизительной унификации стран и народов. Но это должен быть патриотизм особый, базирующийся на комплексе новых и хорошо известных принципов.
Условия, в которых находится современная Украина, являет собой целый комплекс объективных и субъективных факторов политической ситуации, которые диктуют и требования к новой идеологии, основанной на новом понимании патриотизма.
Первое. Патриотизм действия не может сосуществовать рядом с блоком нравственных установок не позитивного характера, так как по сути своей является идеологией созидания.
Второе. Патриотизм действия, не отвергая традиционных принципов патриотизма, в большей степени обращен в будущее. Это определено тем, что он является не только идеологией экономического роста, но и идеологией нового качества социальных отношений внутри страны, укрепления ее авторитета на мировой арене. Мотивирующим поводом этих процессов является создание условий, дополнительных аргументов , которые позволили бы еще большему числу своих граждан гордиться ею.
Третье. Патриотизм действия является достойной альтернативой классовым и клановым идеологиям.
Четвертое. В рамках позитивных нравственных установок патриотизма действия более эффективно может быть реализована идея построения гражданского общества со всеми его институтами. При этом, гражданское общество рассматривается этой идеологией как особая форма служения стране. Отсюда происходит и формирование элит этого общества – мерилом выступает исключительно труд, направленный на позитивные изменения в стране и обществе, вне зависимости от твоей собственной нации или вероисповедания.
Пятое. Государство твердых социальных гарантий для всех его членов может быть построено только на принципах нового патриотизма, так как именно он предусматривает наиболее последовательный и системный путь решения этой задачи.
Реализация этих принципов возможна только на путях возрождения духа народов Украины, развития экономики страны и возвращения гордости за свою Родину.
Конструктивизм идеологии нового патриотизма заключен и в том, что он не приемлет ни одного из вариантов развития страны, в основе которого не лежат патриотические моменты, прагматизм каждого из этапов.
Новый патриотизм – идеология прагматичных профессионалов, людей твердых убеждений, тех, кого лично унижает нынешнее положение Украины, кто не согласен с шараханьями в политике, разбродом в управлении страной, для кого неприемлемо принятие решений, которые не одобрены народным волеизъявлением.
Написал, а для кого не знаю!»
На завершення зазначу, що згоден зі всіма вищезазначеними положеннями автора, крім розуміння ним суті націоналізму (своє ж бачення націоналізму я виклав на темі «Почему у человека столько проблем из-за языка?»). Успіхів!
Отправлено 1 год назад # -
Останніми роками в вкраїнському суспільстві посилюється тенденція попиту на «сильну руку», а отже і на різного типу авторитарні/тоталітарні ідеології, однією із яких є так звана «СКІФСЬКА ІДЕОЛОГІЯ» (напр., див. пости від учасника даного форуму під ім’ям «Реакціонер» на темі «УКРАИНА: ОТ ДУТОЙ ДЕМОКРАТИИ – К РЕАЛЬНОМУ НАРОДОВЛАСТИЮ!» та «Команда»).
Ніколай Бердяєв (1874 – 1948) писав у своїй книжці «Философия неравенства» (1923):
“Скифская идеология народилась у нас во время революции. Она явилась формой одержимости революционной стихией людей, способных к поэтизированию и мистифицированию этой стихии... Современные скифы поют гимны не сверхкультурному, а докультурному состоянию... В России скифская идеология есть своего рода языческий национализм”.
Більш детально щодо «скіфства» можна ознайомитися тут:
http://www.vehi.net/berdyaev/neraven/13.html
http://mesogaia-sarmatia.narod.ru/dreams/ds21.htm
http://soshinenie.ru/analiz-stixotvoreniya-bloka-skify/
http://www.lib.vsu.ru/elib/texts/183.pdf
http://www.day.kiev.ua/134177/
http://osetins.com/2007/10/05/skifskaja-civilizacija.html
http://arx.novosibdom.ru/node/447
http://kladoiskatel.kiev.ua/1319.html
http://www.lostcivilization.info/skify/28-civilizaciya-skifov.html
http://www.bestreferat.ru/referat-43820.htmlКрім того, варто зазначити, що спільною рисою всіх без винятку авторитарних ідеологій є утвердження та «обґрунтування» насильства через міфізацію тих чи інших сторін життя суспільства, в т.ч. і таких феноменів як ПАТРІОТИЗМ та НАЦІОНАЛІЗМ. А тому вважаю за доцільне, на додаток до мого попереднього поста та у зв’язку із завершенням обговорення разом із автором «Маніфесту» ролі/місця в ІДЕОЛОГІЇ згаданих феноменів, розмістити для ознайомлення деякі власні узагальнення:
ПРО ПАТРІОТИЗМ ЯК ІДЕОЛОГІЮ:
«… не разделяю идею создания патриотической идеологии, поскольку рассматриваю патриотизм, прежде всего, как мировоззрение свободного и ответственного человека, сознательного гражданина своей страны и мирового сообщества (не путать с космополитизмом). Многообразные формы проявления патриотизма позволяют ему входить в современную общественную жизнь и культуру в качестве программ воспитания, в виде правозащитной деятельности, отстаивающей принципы свободы совести и убеждений, свободы мысли и слова, плюрализма политических идеологий, наконец, в качестве моральной силы общества, не позволяющей государству или иным социальным силам толкать общество на путь насилия, моральной деградации, коррупции и массовых преступлений. Патриотизм открыт всем легальным политическим партиям и движениям. Его задача в этой сфере – быть возможно более широко принятым всем спектром политических сил, поскольку очевидно, что всякая реальная политика не может проходить вне патриотизма как фундаментальной общечеловеческой ценности. Очевидно, что патриотизм не может быть директивой политбюро. Он принадлежит всякому порядочному человеку и всякому нормальному социальному движению. Никто не имеет права монополизировать идею патриотизма или объявлять себя патриотическим мессией …»
ПРО ПОНЯТТЯ «КОНСТРУКТИВНИЙ ПАТРІОТИЗМ»:
«Не смотря на отсутствие этого словосочетания в Вашем «Манифесте», Вы часто использовали его в своих комментариях. Где, по-Вашему, проходит грань между хорошим (конструктивным) и плохим (деструктивным) чувством патриотизма (любви, счастья, свободы, справедливости …)? Какие критерии «отбора»? Может быть, логично допустить и право на существование как деструктивного, так и конструктивного национализма (либерализма …)? Как по мне, слишком субъективным будет использование идеологии, основанной исключительно на иррациональных принципах и благих пожеланиях. Например, понятие «конструктивный патриотизм» давно используют в своей риторике и властные, и оппозиционные силы: в России – партия «Единая Россия» (2006 г. - http://duma.tomsk.ru/page/7112/ ) и блок «Родина» (2003 г. - http://www.partia-nv.ru/articles/2003/a270903.html ), в Украине – «Партия Регионов» (2006 г. - http://www.edrus.org/content/view/3655/95/ ) и ГО «Поступ» (2009 г. - http://postup.kh.ua/?p=301 ). Возможно, есть смысл подумать над тем, что патриотизм и иные иррациональные формы порывов человеческой души не стоит превращать в обособленную идеологическую икону, а достаточно считать их одними из базовых принципов той или иной политической идеологии (тем более, что в общечеловеческой идеологии они таковыми и являются).
ПРО ПАТРІОТИЗМ ІЗ ТОЧКИ ЗОРУ ІВАНА ФРАНКА ТА СЕМЮЕЛЯ ДЖОНСОНА:
«Иван Франко (1856-1916, украинский поэт, писатель, публицист, переводчик, учёный, общественный и политический деятель) даже в сегодняшние дни «почитается» сторонниками идеологических стереотипов советской эпохи как «революционер-демократ», «популяризатор марксизма», «материалист», «воинственный атеист», «антиклерикал» и др. Если вкратце, то политико-правовая доктрина «раннего» Франка (радикал-социалиста) эволюционировала к «зрелому» Франко, который перешёл на позиции либерально-демократической социальной доктрины и мировоззренческого культуроцентризма в философии. К примеру, на революцию 1905 г. в России Франко откликается поэмой «Мойсей». Касательно его видения патриотизма и национализма: «я спочатку українець, а потім радикал», «мій руський патріотизм, то не сентимент, не національна гордість, це тяжке ярмо, накладене на мої плечі… І коли що полегшує мені двигати це ярмо, так це те, що я бачу, як руський народ, хоча він гноблений, отемнюваний і деморалізований довгі століття, хоч сьогодні бідний, недолугий і непорадний, але все-таки поволі підноситься, відчуває в щораз ширших масах жадобу світла, правди та справедливості й до них шукає своїх шляхів». Прочитав о патриотизме и долге в его виршах «Сідоглавому», понимаешь, что патриотизм по Франко – органичный, не шумный, не митинговый, невозможный без упорного труда во имя своего народа. В тоже время, задачу создания независимого украинского государства Франко относил «за пределы возможного» для своих современников (т.е. эволюция, а не революция).»
«Сэмюэль Джонсон (1709-1784, британский писатель): «Patriotism is the last refuge of a scoundrel» – «Патриотизм – последнее прибежище негодяя». Эту фразу (произнесённую им 7 апреля 1775 г.), не только ошибочно (если не специально) приписывают Льву Толстому и другим личностям (как более, так и менее известным), но ещё и искажают её смысл скверным переводом (не говоря уже о подмене слов – напр. «патриотизм» на «национализм»). Джеймс Босуэлл (1740-1795, писатель, друг Джонсона), который собственно и обнародовал это высказывание, пояснял, что Джонсон имел в виду фальшивый патриотизм. Сам же Джонсон утверждал: «Патриотом же является тот, чья общественная деятельность определяется лишь одним единственным мотивом - любовью к своей стране, тот, кто, представляя нас в парламенте, руководствуется в каждом случае не личными побуждениями и опасениями, не личной добротой или обидой, а общими интересами». Как видите, Джонсон не только не осуждал патриотизм как таковой, а призывал критически относиться к тем, кто причисляет себя к патриотам («судить по делам, а не словам»).»
ПРО ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ПАТРІОТИЗМУ І НАЦІОНАЛІЗМУ:
«Хронологически (исторически) патриотизм – это явление, которое значительно старше за национализм. Патриотизм существовал с незапамятных времён, когда только начали появляться некоторые формы общественной организации человечества. Национализм – относительно недавний феномен.
Общая схема, по которой национализм эволюционировал как мировое явление, следующая: национализм возникает как чувство, сентимент, форма рефлексии образованной элиты (интеллектуальной или политической), со временем превращается усилиями этой элиты на политическую доктрину, идеологию, мировоззрение, на основе которых зарождается националистическое (национальное) движение, которое в идеале приводит к формированию национального государства (или же развития предыдущей государственной формы в национальную). Дальнейшие трансформации национализма определяются конкретно-исторической ситуацией – он функционирует на всех трёх упомянутых уровнях (социально-психологическом, идеологическом, политическом) одновременно, или же ограничивается одним или двумя из них. «Экспорт национализма», как уже разработанной доктрины, делает возможным другие варианты его эволюции, где уровни и этапы функционирования могут меняться местами. Наконец, национализм не существует в «чистом», рафинированном виде. Он активно взаимодействует с иными идеологиями, влияет на них и сам подвергается их влиянию, принимая самые разнообразные формы.
Национализм как теория и практика меняется вместе с изменениями в мире. Процессы глобализации, мировой экономической интеграции, либерализации общественной мысли вызывают изменения самого национализма, он принимает новые формы, оставляя в прошлом то, что отмирает. Сегодня этнический национализм, поскольку уже фактически нет моноэтнических государств, остаётся лишь судьбой безгосударственных наций, которые стремятся к государственной автономии. Появился и набрал очерченных форм политический национализм, связанный с современным определением нации. Это касается и украинского национализма – появившись как этнический национализм, национализм одной этнической нации, он прошёл длинный путь успехов и поражений, ошибок и их осознания и, наконец-то, победил в главном. Создано независимое украинское государство. Пришло время создать политическую украинскую нацию. Политический национализм – это национализм гражданский, когда граждане государства независимо от этнического происхождения или места проживания ощущают себя частицей единого целого, стремятся процветания своего государства, занятия им надлежащего места в мире, высокого благополучия, которое им это государство должно обеспечить.
Национализм вообще и политический в частности не является синонимом патриотизма. Ведь патриотизм – это любовь к Родине. Любовь является чувством спонтанным и не всегда осознанным. Любовь и всё. Национализм же – это осознание принадлежности к нации, осознанное стремление к решению задач, которые стоят перед нацией, исповедование идей, которые являются национальными. Но как можно, будучи националистом, не быть патриотом своего национального государства?! Кстати, если говорить о сегодняшнем времени, то национальное государство остаётся единственной признанной на международном уровне структурой политического объединения. Сегодня только «национальные государства» допускаются к ООН и к иным международным органам, хотя этнические нации, претендующие на вступление, могут допускаться в качестве наблюдателей.
Возвращаясь к украинской специфике, то у нас, к сожалению, доминирует политика обещаний, лозунгов, утопий и иных иллюзий. Взамен стране нужно государственное действие, т.е. действующий патриотизм в политике и обществе одновременно. К слову, действующий патриотизм (или «патриотизм действия») уже много десятилетий называется национальным.»
«Если национализм отдельной группы переходит границу уважения к «другим» - он превращается в шовинизм, стремление подчинить, захватить, поднять свою нацию за счёт других. Такой путь не выгоден ни личности, ни государству. Шовинизм не может быть почвой для строительства крепкого государственного строения, так как с самого начала («лепки государственной нации с помощью пресса») вызывает сопротивление национализма угнетённой нации (или этноса). Нужно, в конце-то концов, понять, что никогда не будет сплочённой и сильной нация (а значит и всё общество), в которой национализм с завидным упорством (достойным лучшего применения) отождествляется с нацизмом (шовинизмом, расизмом и т.п.).»
«В тоже время, нужно принять во внимание тот факт, что на сегодня ещё не существует универсальной, общей научной теории национализма.»
Більш детально про вищезгадану дискусію – див. 17 коментаріїв до «Маніфесту» ( http://savrenk.livejournal.com/3229.html ).
Отправлено 1 год назад # -
Щодо МОНАРХІЇ в якості «можливого» державного устрою України (та ідеологічного підґрунтя для об’єднання громадян).
«Авторитет і стабільність монархічної влади закорінені в глибокій традиції, якої Україна ніколи не мала, в «Богом-даній» легітимності, без якої наш монархізм буде так само охлократичним, як і більшовизм», - слушно зауважив Микола Рябчук у своїй книзі «Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення», 2000 р.(http://exlibris.org.ua/riabczuk/index.htm ). І далі за ним же: «Кардинальна невідповідність між офіційними ідеологіями та реальним життям мала й має, крім безлічі негативних, принаймні один позитивний наслідок: зміна режиму, а отже, й «ідеології» практично ніяк не позначається на практичній політиці жодного нового уряду, а отже, й на довколишньому житті. Україна, таким чином, втішається зі стабільності, яку злі язики, щоправда, називають застоєм і загниванням. Чи буде написана врешті книга про ту справжню ідеологію, яку сповідує сьогоднішня (і вчорашня, і позавчорашня, зрештою) українська олігархія? Сама олігархія, зрозуміло, в такому озвученні не зацікавлена - їй куди вигідніше використовувати для тимчасових потреб (як таку собі димову завісу) ідеологію кравчукізму, кучмізму, марксизму-ленінізму - яку завгодно, аби не справжню. Бо справжня виглядає надто вже вбого й бридко - як з погляду етики, так і з погляду звичайного кримінального кодексу.»
Додам від себе, що у державі, керованої олігархами, з малочисельним середнім класом, з недорозвиненим громадянським суспільством, з низьким рівнем колективної моралі та політичної свідомості/культури по суті не є можливим як всенародне обрання противника олігархів (яким гіпотетично може бути і монарх) лідером країни, так і ефективний контроль/вплив за його діяльністю з боку громади. На підґрунті «прихватизованих» господарюючих об’єктів, землі та, само собою, влади відбувається «внутрікорпоративне» змагання між «грошовими мішками» з того, хто буде їх черговим ставлеником, а самі вибори замінено його призначенням (або «підвішуванням маріонеток» - у разі утвердження таких форм правління як дуумвірат чи тріумвірат), із відповідною назвою посади - монарх, президент, прем’єр-міністр, спікер, депутат, мер…
Отже, сьогодні в Україні нема достатніх об’єктивних та суб’єктивних причин для відродження монархії. І малоймовірно, що вони з’являться у нас протягом хоча б найближчих 100 років. Теперішні ж дискусії з даного питання матимуть виключно або теоретичне значення (предмет для фахових науковців у сфері суспільствознавства, історії…), або провокативне (заняття для політичних авантюристів, дилетантів та нероб усіх мастей). А тому не можна не погодитись із позицією Олега Рябоконя щодо неактуальності для нас монархії, викладеною ним на темі «УКРАИНА: ОТ ДУТОЙ ДЕМОКРАТИИ – К РЕАЛЬНОМУ НАРОДОВЛАСТИЮ!» (особливо у контексті наповненого гідністю, розсудливістю, виваженістю та конструктивізмом його відкритого листа Патріарху Кирилу - http://riabokon.com/wp-content/uploads/2010/07/Kirill.pdf ).
До уваги ж зацікавлених монархічними ідеями є велика кількість відповідної літератури та сайтів, з яких наведу лиш деякі:
http://www.dt.ua/3000/3050/61125/
http://vybory.org/articles/809.html
http://www.monarhiya.narod.ru/mg_0.htm
http://www.monarhia.ru/?id=06&show=01
http://www.patriotica.ru/gosudarstvo/bashilov_mrd.html
http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Ilin/ponmonarh.php
http://rus-mon.narod.ru/stat/opravmon.htmlУспіхів!
Отправлено 1 год назад # -
Филиал Фрунзе,103.
О чем вы дискутируете, господа?Отправлено 1 год назад # -
> Анониму из Филиала Фрунзе, 103 (а также его собратьям по племени неугомонных) не рекомендовал бы отягощать свои высокозаоблачные душевные терзания какими бы то ни было приземлёнными дискуссиями вообще. Максимум – это несложные (на уровне видимого горизонта) упражнениями на логику типа «темно – рассвет», напр.:
«Что-то долго темно!» - «Наверное, скоро рассвет?» (из «Незабудки», М.М. Пришвин).
…
> Вниманию же тех, кто не обладает столь впечатлительной натурой и чей разум не пострадал от приступов высокомерия, предлагаются нижеследующие размышления.Послезавтра пролетят (а с учётом выходных – так просто прошмыгнут) первые полгода легитимной деятельности (начавшейся на следующее «утро после Дня смеха»!) «Общественного движения Олега Рябоконя». Через месяц (31 октября 2010 г.) – первые в стране выборы с неким (?) участием Движения (не смотря на то, что «ход избирательного процесса демонстрирует наличие системных факторов, делающих невозможным соблюдение избирательных прав граждан» - из открытого письма 4-х членов ЦВК Президенту Украины от 23.09.2010 г. - http://unian.net/ukr/news/news-397451.html ). Может быть, в рамках подготовки к ним, не мешало бы провести «нехитрые» промежуточные размышления - о приобретённом опыте и партнёрах, о полученных результатах и совершённых ошибках, о достигнутых рубежах для последующего движения вперёд и утверждении собственной идеологии (сделав соответствующее официальное заявление в СМИ, на главной странице сайта или хотя бы на этой теме форума на 9-м месяце её существования)? К тому же, неуклонно приближается конец не только первой для Движения осени, но и календарного года, а значит и пора «СЧИТАТЬ ПЕРВЫХ ЦЫПЛЯТ».
Предлагаемая полугодовая (а ещё лучше - посезонная или поквартальная) РЕГУЛЯРНАЯ ОТКРЫТОСТЬ (так как это больше, чем просто «отчётность») стала бы не только смелым пиар-ходом, но и продуктивным шагом в усилении обратной связи с «внешним миром» - в особенности с потенциально перспективной частью электората, т.е. с наиболее протестной и наименее активной его составляющей: молодёжь (в возрасте от 18 до 24 лет) и взрослые из так называемого «среднего класса» до 30 лет. Если же в рамках осуществления операции «Утилизация (демократии)» (по Тарану - http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/29/5427161/ ) предстоящие местные выборы превратятся в «собачьи свадьбы взбесившихся томагочи» (по художественному видению Пояркова - http://www.pravda.com.ua/articles/4b5089481f561/ ), то либо в Украине и далее продлится «ренессанс упадка» в виде перманентной Помаранчевой революционной ситуации - когда «верхи жизнерадостно не могут, но натужно хотят, а низы лениво не хотят, но постоянно и с энтузиазмом могут» (http://www.pravda.com.ua/rus/articles/4b1ab09085d39/view_print/ ), либо у вновь сбежавших (в т.ч. из Филиала на ул. Фрунзе, 103) опять «появится чувство ностальгии по бывшей родине» (http://www.pravda.com.ua/rus/articles/4b1ab180bc8d2/view_print/ ).
К примеру, не секрет, что такой информационный ресурс Движения как ЭТОТ САЙТ должен выполнять функцию не только «фрака», «доски почёта и объявлений», но, прежде всего, одного из основных идеологических инструментов (агитационно-пропагандистского предназначения), не забывая при этом, что «лакмусом» его применения в глазах интернет-пользователей (а это каждый 5-й избиратель!) являются определённые показатели функционирования данного форума/сайта, а именно:
- большинство ли участников регистрируется с указанием вкратце фактических данных о себе или предпочитает анонимный «базар»;
- как долго новые участники «стучат по клавишам», а после «погружаются в работу» Движения или уходят в «никуда»;
- количество и качество комментариев посвящено ли в основном генерированию, выдвижению и обсуждению идей для реализации Движением или выяснению межличностных отношений участников и навязчивому рекламированию иных сайтов;
- адекватна ли роль активистов (в т.ч. модератора) и главы Движения в его работе;
- структурирована ли тематика;
- какова статистика (значимо ли место и тренд рейтинга сайта по количеству посещений и постов среди общественных организаций и политических партий) и т.д., и т.п.Увы, «неисправимые интеллигенты» предпочитают поступать именно так. Они увлекаются стройными идеологическими схемами, в которых абстрактному народу (или конкретной персоне) отведена роль главной движущей силы. Но, вскоре выясняется, что народ (персона) попался какой-то «неправильный»: вопреки всем теоретическим построениям, он (она) не спешит бороться с проклятыми олигархами, защищать демократию и национальные интересы и т.д., и т.п. В результате - прекраснодушные мечты рушатся, словно замки на песке. Предлагать умозрительные идеи обустройства страны и затем тщетно искать народ (персону), который нужно втиснуть в эти планы - занятие увлекательное, но, к сожалению (или к счастью?), бесперспективное. Возможно, стоит ПОМЕНЯТЬ ТАКТИКУ и вырабатывать «спасительные рецепты», отталкиваясь от существующих реалий и «по ходу дела»? Тем более, что даже учёным в сфере обществоведения совсем не просто разобраться в «хамелеоносхожести» (по Касьянову - http://litopys.org.ua/kasian/kas.htm ) тех или иных идеологий, что уже говорить о «простом народе». «Я ничего не могу сказать об идеологии партии… Потому, что всё, что было декларировано, осталось декларированным и не затрагивало действитеотности.» - Андрей Курков (http://life.pravda.com.ua/interview/4ca3384b6a565/ ).
А иначе - закрытость, неэффективность и разобщённость деятельности абсолютного большинства общественных и политических объединений граждан Украины в деле трансформации их в гражданскую нацию (посредством реализации как можно большего числа интеграционных моделей партнёрства на основе приоритетизации, расширения и защиты общечеловеческих и гражданских прав/свобод) лишь подтолкнёт страну к интенсивному развитию (с вероятным последующим закреплением) «ФАШИЗОИДНОЙ» государственной системы – чего-то среднего между авторитаризмом и фашизмом (что и произошло, напр., в России - по мнению Александра Мотыля - http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=4270 ).
Конечно, в стране есть и ПРОГРЕССИВНЫЕ ПАРОСТКИ организованного гражданского общества (имеется в виду их качество, а не количество), напр.:
- Общественная ассамблея Украины (http://gau.org.ua/ );
- Ассамблея общественных организаций малого и среднего бизнеса Украины (http://pidprukr.ucoz.ua/ );
- Украинский независимый центр политических исследований (http://www.ucipr.kiev.ua/ );
- «Громадський простір» (http://www.civicua.org ) и др.
Но, хотя их и немного, координация и эффективность совместных действий по решению общих стратегически важных задач почти отсутствует, к сожалению - как между ними, так и их с государством. А ведь общеизвестно, что «отношения и взаимовлияние гражданского общества и государства – этих двух подсистем единой общественной системы – является определяющим в обеспечении демократического развития страны» (из книги Антонины Колодий «Основы демократии», 2009 г. - http://political-studies.com/wp-content/uploads/2009/12/FundamentalsOfDemocracy_chapter5.pdf ).Можно пенять на объективные причины значительного отставания темпов развития общественных институтов по сравнению с государственными. Но, по-моему, чтобы понять возможные (пока что чисто гипотетические) последствия фашитизации Украины (а тем более противостоять им), необходимо, прежде всего, обратить взор на самих «себя любимых» под углом гражданского патриотизма и ПОКИНУТЬ ПОЛИТИЧЕСКОЕ «ЗАЗЕРКАЛЬЕ» (http://www.pravda.com.ua/articles/4b1a9ae8ee893/view_print/ ) идеологических мечтаний/шатаний, а именно:
1) выйти из «спячки» (из «бытия между» - по Рябчуку - http://exlibris.org.ua/riabczuk/index.html ), т.е. из своеобразного «состояния изменённого сознания», в котором пребывает значительная (если не бОльшая) часть граждан Украины (включая общественных и политических деятелей) вследствие 20-летней (спланированной?) «стабилизации» в стране таких постколониальных явлений как «общественная амбивалентность» и «общественный невроз»;
2) приоритет (особенно в первое время) отдавать таким общегражданским проектам (действиям, акциям…), в которых обязательной составляющей успеха в целом (т.е. в средне- и долгосрочной перспективе) является промежуточный положительный результат для конкретного сообщества (социального, профессионального, регионального…) уже в течение ближайших дней, недель или месяцев;
3) дефицит ресурсов, идей и опыта восполнять путём объединения усилий с другими общественными организациями …, используя механизмы и инструменты проектного менеджмента, а не идеологических, политических или корпоративно-клановых «торгов».
Продолжаем бдить (и как именно - смирившись или не смирившись)? Удачи!
P.S.: Для тех, кого это может касаться. По моему скромному мнению, искреннее (а иногда и. берущее за душу) игнорирование участниками данного форума (в т.ч. активистами Движения) тех или иных сообщений (как и самого форума вообще!) происходит по вполне понятным (и даже «приемлемым») причинам, т.е. для каждого человека в отдельности (а тем более для тех, чья «хата – скраю» или «за бугром – в Филиале Фрунзе, 103») характерно то, что вопросов – много, а времени – мало, да и приоритеты (или их понимание) разнятся. «Думайте сами, решайте сами…»
Отправлено 1 год назад # -
Букафф много, смысла мало. Лучше уж анекдотами оперируй что-ли.
Отправлено 1 год назад # -
Олег Васильевич из Вашего первого поста в этой ветке следует, что вы придерживаетесь патриотичской социал-демократической идеологии, что является некой эклектикой в идеологиях ... но для выигрыша в идейной борьбе нужно четче описать свою идеологию!
Отправлено 1 год назад # -
Судя по последним событиям в стране, наших людей идеология вскоре вообще не будет интересовать. Лишь бы не те, что уже при власти. Можно дискутировать по поводу подробной идеологии, если в обществе будет таковой запрос. Пока интеллектуальной дискуссии не получается. Общество не дозрело для обсуждения идеологий. Гораздо интересней кто кого посадил, кто что украл и т.п.
Отправлено 1 год назад # -
Конечно интересней! Например, в генеральной прокуратуре Украины задержан и помещен в изолятор временного содержания бывший первый заместитель министра юстиции в правительстве Юлии Тимошенко Евгений Корнийчук.
Корнийчук давал показания по делу, связанному с оказанием услуг юридической фирмой «Магистр & Партнеры» компании «Нафтогаз Украины». Корнийчуку вменяется в вину, что он в бытность первым замминистра подписал письмо, разрешающее проводить конкурс на юридическое обслуживание «Нафтогаза» одной компанией.
Фирма «Магистр & Партнеры» сотрудничала с НАК «Нафтогаз Украины» с 2002 года.И неплохо заработала, судя по материалам следствия. Шо ж вы друга из беды не вытаскиваете?Отправлено 1 год назад # -
"судя по материалам следствия", предыдущий тов. Аноним знаком с "материалами", т.е. сам причастен либо к самому "следствию", либо к бесплатному (?) распространению "уток". "Шо ж вы" или кто ж вы?
Отправлено 5 месяцев назад # -
Думаю, що ІДЕОЛОГІЯ сучасної громадської або політичної організації має бути більш реалістичною, ніж запропонована та втілювана паном Рябоконем О.В. Нічого не маю проти активної його роботи з молоддю. Навпаки, саме на неї, у першу чергу, і треба витрачати і так дефіцитні ресурси (час, гроші...). Але акценти у тій роботі мали би бути більш прагматичними. Нагадаю, що у сьогоднішній Вкраїні політико-економічним устроєм є фінансово-промислова олігархія (ФПО). А в історії (як нашої, так і зарубіжної) відсутні факти, коли б у країнах із правлячою ФПО громадянське суспільство (ГО), а саме - відповідні інститути ГО, змогло б розвинутися до такої степені, аби відігравати значиму (а тим більше вирішальну!) для народів тих країн роль. Наскільки мені відомо, у ФПО-країнах найбільш сильний попит у народів був на ідеї "сильної руки та порядку", тобто диктатури у тій чи іншій мірі/тривалості. Звичайно, не варто брати в руки зброю, а в голову фашистські, нацистські і т.п. ідеї. Для початку було б достатньо (1) вивчити досвід розвитку ГО у ФПО-країнах, (2) активізувати відповідні міжнародні контакти та (3) на базі як отриманих знань (які є більш системним інструментом, ніж ті чи інші фантазії з "видумки колеса"), так і методологічної підтримки досвідчених закордонних інститутів ГО розробити власну дієву ідеологію. Десь так...
Отправлено 3 месяца назад # -
Расклад простой: Яценюк либо Кличко. Все остальное - не серьезно!
Отправлено 3 месяца назад # -
А без ПОЛІТИЧНОЇ ідеології - слабо? Приєднуйтеся до ВО "Україні - чесні вибори". Деталі, в т.ч. Програма дій (проект) - тут http://vocv.at.ua/
Отправлено 3 недели назад #
RSS-лента для отслеживания этой темы